style="font-size:15px;"> Задрижав і захлинувся кров’ю, що текла йому з носа. Трохи подався вперед і відвів убік закривавлену долоню, щоб не заплямувати одежі.
– Що? Ти збираєшся стікати кров’ю аж до полудня, коли підніметься наш батько? Якщо зумієш, прийди й покажи це й мені.
Затим до мене:
– Фітце! Не маєш кращого заняття, ніж стовбичити й витріщатися? Іди звідси. Простеж, щоб усі накази міледі було виконано належно!
Веріті обернувся і вийшов у коридор. Я поспішав виконувати наказ, забравшись заодно з поля зору Регала. Він натомість тупав і проклинав, як дитина в нападі шаленої злості. Ніхто з нас не озирнувся на нього, але я принаймні сподівався, що жодний слуга не помітив цієї пригоди.
Цей день у Твердині видався дивним і тягнувся довго. Веріті відвідав кімнати короля Шрюда, а тоді перейшов до своєї кімнати карт і там зостався. Не знаю, що робив Регал. Усі челядники виявили послух королеві Кеттрікен, працювали швидко, але майже безшумно, тихо перемовлялися між собою, готуючи одну залу для трапези, другу – для тіл. Я зауважив одну велику зміну. Тих жінок, що були найбільш віддані королеві, шанували тепер так, наче вони були тінню Кеттрікен. А ці шляхетно народжені жінки зненацька без жодних застережень прийшли до Меншої зали наглядати за приготуванням напахченої зіллям води та розкладанням рушників і полотна. Я сам допомагав носити дерево для кострища.
Було вже далеко за полудень, коли загін повернувся. Вони в’їжджали тихо, поважною вартою обступивши вози, які супроводжували. Кеттрікен їхала на чолі. Мала вигляд втомленої і змерзлої, хоча причиною цього був не холод. Я хотів підійти до неї, але не міг позбавити Барріча честі взяти коня за вуздечку та допомогти їй спішитися. Свіжа кров оббризкала її чоботи та круп Легконогої. Вона не наказувала своїм воякам робити те, чого не робила б сама. Тихим наказом Кеттрікен відіслала своїх охоронців умитися, розчесати волосся та бороди і, перевдягнувшись у чисте, повернутися до зали. Коли Барріч відвів Легконогу, Кеттрікен ненадовго зосталася сама. Смуток, що обліг її, був сірішим за будь-яке інше почуття, яке вона випромінювала будь-коли і яке я міг відчути. Була втомлена. Дуже втомлена.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
