який усе ще тебе потребує.
– Фітце Чівелрі, я не…
– Даруй, – не знаю, що він почув у моєму голосі. Але раптом застиг на місці. – Я такий втомлений. Так смертельно втомлений. Єдине знаю: я неспроможний зробити те, що, на думку всіх інших, мушу зробити. А я просто не можу.
Мій голос тремтів, наче у старця.
– Не важить, що я повинен зробити. Не важить, у чому я присягався. Мені бракує сил дотримати слова. Може, це неправильно, але так воно є. Усі плани чужі. Усі цілі чужі. Не мої. Я намагався, але…
Кімната довкола мене погойдувалася, і здавалося, що це говорить хтось інший, а я, вражений, слухаю. Але не можу заперечити правдивість цих слів.
– Тепер мушу побути сам. Відпочити, – просто сказав я.
Вони обоє лише дивилися на мене. Жодне не озвалося. Вийшли з кімнати, повільно, наче сподіваючись, що я заспокоюся і покличу їх повернутися. Та я не покликав.
Але коли вони вийшли, а я залишився сам, то дозволив собі перевести дух. Через прийняте рішення голова мені йшла обертом. Я не повертаюся до Оленячого замку. Не маю жодної гадки, що робити далі. Я скинув друзки свого розбитого життя з грального столу. Тепер вивільнилося місце наново розставити те, що ще в мене зосталося, аби створити нову життєву стратегію. Я повільно усвідомив, що зовсім не вагаюсь. З певним жалем боровся з почуттям полегшення, але зовсім не вагався. Якось легше було перейти до життя, в якому ніхто б не пам’ятав, ким я був. Життя без жодних зобов’язань перед кимсь іншим. Навіть перед моїм королем. Готово, вирішено. Я знову вклався в ліжко і, вперше за кілька тижнів, цілковито розслабився. «Прощавайте», – втомлено подумав я. Я хотів би попрощатися з усіма, побажати їм усього найкращого й востаннє постати перед королем. Побачити його короткий кивок на знак того, що я все зробив добре. Можливо, я пояснив би йому, чого не хочу повертатися. Але цього не буде. Тепер усе зроблено і все закінчено.
– Вибач, мій королю, – пробурмотів я. Дивився у танець полум’я каміна, аж доки не здолав мене сон.
Розділ 1
Сілбей
Бути королем-в-очікуванні чи королевою-в-очікуванні – це розриватися надвоє, стоячи однією ногою на території відповідальності, другою – на терені влади. Кажуть, що цю посаду було вигадано, аби заспокоїти честолюбство спадкоємців королівства, заодно навчаючи їх мистецтва правління. Її обіймає старша дитина королівської родини в день свого шістнадцятиліття. Відтоді король чи королева-в-очікуванні стає повноправним та відповідальним співучасником керування Шістьма герцогствами. Зазвичай, одразу ж переймає ті обов’язки, про які найменше дбає правлячий монарх, а вони змінюються за різних королів.
За короля Шрюда першим королем-в-очікуванні став принц Чівелрі. Король Шрюд відступив йому все, пов’язане з кордонами і прикордонням: справи війни, торгівлі та дипломатії, тягарі затяжних подорожей і фатальні умови, часті у військових походах. Коли Чівелрі відрікся, а королем-в-очікуванні став принц Веріті, він успадкував усі непевності
