Цікаво, що жодна з них не знає ту, яка першою побачила жахливий предмет й підняла тривогу.
– Новенька?
– Знайти її важливо тим більше, що вона, здається, впізнала небіжчика, – Монтань пропустив питання.
– Впізнала?
– Одна з дівчат стверджує – та роздивилася знахідку й закричала: «Це він, це він!» Почалася колотнеча, кинулися – а її вже й слід прохолов.
– Голову викинули з автомобіля…
– Так. Причому навмисне, месьє Кошові. Обрали місце, де знайдуть миттєво. Ще й добре роздивляться знахідку при світлі ліхтаря.
– Викинули в освітленому місці?
– Саме так. До появи поліції нічого не чіпали. Щастя, що інші дівчатка не розлетілися з переляку. Проте від жодної не виявилося зиску: одна зомліла, коли їй показали ближче, іншу знудило на черевики тамтешнього ажана… Ніхто не впізнав мерця. Ніхто не згадав, як виглядало авто. Ніхто не бачив пасажирів авто. Ніхто не може назвати імені тієї дівки, яка втекла. Тим не менше, особу встановили досить швидко.
– Візитна картка Мішеля Лорана.
– Ви ж знаєте, – Монтань почав дратуватися.
– Даруйте, вирвалося, – Клим випив вина.
– Так, візитна картка, – кивнув маленький інспектор. – У зубах небіжчика… його голови. Крові на ній не було. Але самі зуби пошкоджені, досить грубо, брутально. Один навіть відламаний, неакуратно. Їх розтискали гострим предметом. Ніж, стилет, цвях – що завгодно. Чинили так уже потому, як бідака був мертвий. І напевне – потому, як відділили голову від тулуба. Бо, як я вже говорив, крові на картці не лишилося. Якби вбивця порався з тілом до того, бодай крапля та й лишилася б.
– Що це доводить?
– Багато чого, месьє Кошові. Я, – Монтань тицьнув себе в груди, – особисто я про месьє Лорана чув як про відомого промисловця. Та не мав честі бути знайомим особисто. Не знав, який він із себе. Ажани з Пігаль, які мають справу з повіями та їхніми сутенерами, тим більше його не впізнаю́ть. Тепер уявіть собі людську голову, голову чоловіка, в зуби якого лиховісна рука встромила картку Мішеля Лорана. Варіантів відповіді небагато. Або жертва – месьє Лоран. Або страшний злочин, що міг зродитися лише в голові Фантомаса, є попередженням месьє Лорану. В обох випадках треба шукати цю особу, згодні?
– Логічно, – визнав Клим. – Та поки не зовсім розумію, як це кидає підозри на його дружину.
– Подружжя мешкає на бульварі Осман, – сказав маленький інспектор. – Я особисто був там уже за дві години потому, як усе сталося. Прислуга повідомила: месьє і мадам удома нема. Обоє пішли по своїх справах у різний час. Служниці та консьєржці, звісно, не звітують. Я велів знайти в помешканні фото або інший портрет месьє. Після чого повідомив мадемуазель – її хазяїн мертвий, треба негайно розшукати мадам. Розгублена й перелякана дівчина не знала, що робити. На щастя, мадам сама з’явилася хвилин за двадцять. Ще за годину офіційно, під протокол, впізнала голову. Я був при тому,
