молодшу за себе, свого віку чи старшу вона б зрозуміла. Не пробачила, та напевне з’ясувала б стосунки з чоловіком у інший спосіб. Але борделі на Пігаль… Повії… Факт принизив її, месьє Кошові. Кажете – знаєте мадам Магду. Як, згодні зі мною?
Клим осушив келих одним великим жадібним ковтком.
– Змушений визнати вашу правоту, – слова далися нелегко.
– Кривда. Приниження жіночої гідності. Звідси – саме такий спосіб звести рахунки. Тому голову вона й веліла підкинути саме на Пігаль, куди чоловік учащав. Свідки бачили автомобіль. Чи сиділа в ньому мадам Магда поруч із водієм? Де була, коли все це сталося? Чому на питання, куди пішов месьє Лоран того вечора, вперто торочить: «Не знаю». Нарешті, є обставина, про яку ані репортери, ані ваш новий знайомий метр Роше ще не знає. Бо я не бачу поки що потреби комусь сторонньому говорити про це.
– Мені, так відчуваю, скажете.
– Скажу. І якщо почую від когось іншого, втрачу до вас довіру. Ну, хіба знатиму – сам розказав, не ви постаралися.
– Якщо треба – кров’ю десь підпишу угоду про нерозголошення.
– Вірю, вірю, але попередив. Вчора пізно ввечері був анонімний дзвінок до управління. Адресували інспектору Монтаню. Той, хто дзвонив, відмовився чекати, поки його з’єднають із кабінетом. Уже потім я дізнався: говорив чоловік, який старанно змінював голос. Він підкинув інформацію: на Монмартрі, на вулиці Лепік, є квартира. До речі, саме на цій вулиці колись жив Ван Гог, раптом вам цікаво.
– Мова не про Ван Гога.
– Так, звісно. Туди вчащав месьє, про чию голову писали газети: саме так він назвав Лорана. Додав – дружина знає ту адресу. Звісно ж, мадам усе заперечувала.
– Що там було?
– Гніздечко. Любовне, точніше – інтимне, для зустрічей певного характеру. Месьє Лорана там справді бачили. А в кімнаті, месьє Кошові, жіночий портрет. На повний зріст. Жінка гола. Стоїть до художника спиною. Не знаю, чи дивилася через плече. Місце, де голова, вирізане гострим предметом. Все інше – пошматоване, мовби в нападі гніву. Припускаю, портрет якийсь із пасій.
– Коли так, ви самі собі суперечите.
– У чому саме?
– За логікою слідства, вашою логікою, – Клим націлив на інспектора вказівний палець, – Магда жорстоко помстилася чоловікові не за гультяйство, а саме за пристрасть до проституток. Відчула себе брудною, приниженою. Визнаю – вона справді сприйняла б подібне саме так, це цілком відповідає її світогляду. І тут же заявляєте: приревнувала до натурниці, що позувала художнику. Може й таке бути, згоден. Але з іншим ефектом. Натурниця – не повія. Куртизанки не позують.
– Отут ви помиляєтесь! Дівчаткам то розвага. Вони відчувають себе причетними до мистецтва. З художниками ж краще, ніж із не найкращими представниками чоловічої спільноти. Повірте, месьє, людині, яка досі цікавиться мистецтвом, знайома зі звичаями художників. Є заняття для душі, а є – для тіла. Чи то пак, для заробітку, – Монтань задоволено
