дні й ночі не рахували, аж поки не натрапили на якийсь хутір. Двічі скликали з Василем толоку, двічі підіймали ХАТУ, третя піднялася вже без Василя і без маленької Ганусі. Не пам’ятаю, як воно було…
ГОЛОС ХАТИ
Як було? Я тобі нагадаю: як завжди – зібралася люди, обплели лозою сусідське горе, обмазали глиною – перезимувати можна. Толока.
ГОЛОС КАТЕРИНИ
То була моя… четверта ХАТА?
ГОЛОС ХАТИ
Для тебе, Катерино, четверта, а для мене… Забувати стала… останній раз, коли рахувала, було мені… сім тисяч років.
ГОЛОС КАТЕРИНИ
Ну… виглядаєш ти, як на твій вік, непогано. Трошки кривенька, а так – на Трійцю тебе побілю, стріху поправлю, долівку підмажу – будемо жити!
ГОЛОС ХАТИ
Будемо, але… вік української ХАТИ короткий – від війни до війни.
Не забувай про це.
Хутір. Вечір. Сонце хилиться до обрію. ВАСИЛЬ зупиняє коня. КАТЕРИНА бачить: за горбочком довга шия колодязя-журавля. Під тополями – стріха. ВАСИЛЬ дивиться в бік хутору.
Співає жайворон. Перед соняшниками вже зібралося душ дванадцять мешканців, один кінь, дві кози, корова. ВАСИЛЬ, не заважаючи співу жайворона, чемно вітається до незнайомців словами, гідними в цей лихий час визначити – чужий ти чи свій?
ВАСИЛЬ
Чорні очка, чорні очка, як терен…
Відгукається – дитячий голос.
ГОЛОС
Чорні очка як терен, як терен, як терен…
ВАСИЛЬ з КАТЕРИНОЮ підхоплюють пісню голосніше.
ВАСИЛЬ, КАТЕРИНА
Коли ми ся поберем-поберем?
Степ. Вечір. Коса нерухомо височіє над степом.
КАЙСАК-БАБАЙ не квапиться полишити місце своєї скорботи та пісню. Пісня звертається не до того, хто під землею, і не до того, хто над хмарами. Пісня звертається до коси. На землі навколо держака коси – зашморг аркану. ШАМАН поливає зашморг водою.
Коса починає обертатися. КАЙСАК-БАБАЙ бачить: коса робить майже повний оберт і зупиняється, наче вказівник – підказує дорогу.
Не перепитує КАЙСАК-БАБАЙ – кидається наздогін верхи, куди вказала коса. Помста.
Перша ХАТА Катерини
Ранок. Пісня ВАСИЛЯ і КАТЕРИНИ вплітається у спільне дійство.
ПІСНЯ
Поберемся, поберемся навесні.
Поберемся навесні, навесні-навесні,
Як зацвітуть черешні-черешні…
ВАСИЛЬ і КАТЕРИНА дивляться, як чоловіки встановлюють кривенькі опори для стін.
ВАСИЛЬ і КАТЕРИНА бачать, як дві сусідні опори жінки обв’язують вінками з лугових квітів і різнокольорових стрічок. Скрипка з бубоном береться до своєї роботи. Пісня продовжується.
До чоловіків, які встановлюють опори одну за одною, приєднуються жінки. Вони заплітають стіни лозою,
