поглядом)
Твій син пропащий. Камінь в нім, не серце.
Оза: (перелякано)
Не вірте! Бог не є такий жорстокий!
Чоловік: А вмів би він спокутувать гріхи!
Оза: (палко) Ні. Та він вмів їздити по небі.
Жінка: Бог з вами!
Чоловік: Що ви кажете?
Оза: Нехай!
Та знайте – син мій гори переборе,
Нехай лиш тільки вибесь з колодок!
Чоловік: Колись його побачиш на гіллі.
Оза: (кричить) Сохрань нас, Боже!
Чоловік: Кат його, як всилить,
То каяття його униз похилить.
Оза: (приголомшена)
Ви з горя мого смієтесь! Ходімте!
Чоловік: Ходім спасати грішну душу!
Оза: Коли в багні він – витягнем на сушу!
Як в силі тролів – вдаримо у дзвони.
Чоловік: Гм. Тут доріжка.
Оза: Хай вас Бог хоронить
За вашу ласку.
Чоловік: Діло християн.
Оза: Значиться – решта, це самі погани?
Ніхто зі мною не хотів іти.
Чоловік: Задобре знають твого сина.
Оза: Так!
Занадто виріс понад їх хребти.
(Заломлює руки)
Подумайте – життя його на карті!
Чоловік: Здається – стежка.
Оза: Нуко, приспішим!
Чоловік: На полонині можем розійтися.
(Він і його жінка йдуть попереду)
Сольвейга: (до Ози)
Будь ласка, тітко, оповідж…
Оза: (обтирає очі від сліз) Про сина?
Сольвейга: Усе дочиста оповідж про його.
Оза: (усміхається й одразу підіймає голову)
Усе? Ти б дуже натомила уха.
Сольвейга: Ні, ні! Я рада хоч до смерті слухать!
III. Картина
Низькі, безліси горби. Вдалині – хребти гір. Падають довгі тіни, вечоріє.
Пер Ґінт: (вибігає підскоком зупиняється над кручею)
Уся громада вибралась на лови
Ловити лева, що подавсь в діброви,
Хлопи з пушками, відьми з рогачами,
А Гегштадт виє попереду всіх!
Кругом лунає: Пер – шалена воля!
Це більше щось, чим з Аслаком двобій.
Життя само кипить в крові моїй!
(Обмахується й підстрибує)
Ламать, давити, водопад спиняти,
З корінням сосни дерти і ламать!
Таке життя вдоволення дає.
Бреши, хто хочеш, а Пер Ґінт жиє!
Три пастушки: (бігають по горбках із криком і співами)
Тронд в полонинах! Коре і Бор
Нині для всіх вас не маєм затвор!
Пер Ґінт: Кого вам треба?
Три
