над Фергюсоном після мого аперкоту, я сказав: «Я хотів ще раз вдарити його по носі так, щоб кістка його носа провалилась йому в мозок. Я завжди прислухався до порад лікарів. Вони казали, що щоразу, коли ніс потрапляє в мозок, шансів у мого противника відразу ж встати жодних».
Репортери сміялися, але, схоже, що це був просто нервовий сміх. Слова, які я сказав репортерам, були точнісінько тими, що повторював мені колись Кас. Я не думав, що сказав щось не так. Ми з Касом завжди говорили про науку калічити людей. Я хотів бути зухвалим та зловісним чемпіоном. Колись я дивився по телевізору передачі з персонажами коміксів – людей ікс та мого улюбленого Апокаліпсиса. Апокаліпсис говорив: «Я не просто злий, я є саме зло». Кейтон і Джейкобс хотіли, щоб я був дружнім та товариським з усіма, але я знав, що людина, яка дружня з усіма – ворог сама собі.
Наступного дня все це лайно через мій коментар потрапило на вентилятор. Ньюйоркські газети повиходили із заголовками «Цей бандит – це справжній Тайсон?» Один репортер навіть зателефонував моїй старій соціальній працівниці місіс Коулман, і вона порадила мені бути чоловіком, а не твариною. Проте мені було однаково. У мене була своя робота. Я не збирався ставати чемпіоном Майком Тайсоном у суперважкій вазі, удаючи з себе хорошого хлопчика. Я збирався зробити це в ім’я Каса. Мої противники повинні були знати, що змагаючись зі мною, вони заплатять своїм життям або своїм здоров’ям.
Джиммі та Кайтон після цього спробували заткнути мені рот. Вони доручили Стіву Лотту сказати мені, що говорити після матчу. Джиммі навіть звільнив їхнього піарщика через те, що той розіслав ту цитату по всім каналам. Незабаром після цієї бійки Джиммі запросив кількох ретельно відібраних репортерів повечеряти з нами. Там був Ед Шайлер з Associeted Press, і він відчував, що Кейтоном і Джиммі керує відчайдушне бажання отримати для мене титул до того, як я вплутаюсь у серйозні неприємності. Проте це було зовсім не так. Я думаю, вони просто хотіли заробити побільше грошей, поки могли. У них не було такої ж поваги до моєї місії, як у мене.
Кейтон і всі інші хотіли відбілити мене від історії мого дитинства в Брукліні й створити навколо мене позитивний імідж. Кас знав, що це повна маячня. Вони намагалися придушити моє єство і змусити відповідати їхнім стандартам. Я ж хотів, щоб люди побачили дикуна, який був у мені.
Після бою з Фергюсоном ми влаштували вечірку. Увесь той час я сильно пив. Звісно ж, я не пив під час тренувань, але щойно бій закінчувався, наставав час руйнувати себе. Я став справжнім алкоголіком. Утім я пив подалі від ока всіх засобів масової інформації міста. Ми тусувалися в Олбані в барі September, що належав моєму другу. То було наше улюблене місце. Іноді туди приїжджали хлопці з міста, із Бостона чи з Лос-Анджелеса з якихось робочих питань, і вони поводилися як великі шишки, ніби намагаючись розтоптати нас, маленьких провінціалів, тоді ми ставили їх на місце, вибиваючи з них все лайно. Я не хотів учиняти бійки, не хотів судової тяганини через це, але то були
