з ним у банк внести чек на 120 тисяч доларів за мої останні бої. Тепер моє ім’я почало з’являтися в газетах, я був на обкладинці журналу Sports Illustrated, і незнайомі люди зупиняли мене на вулиці й бажали удачі. Я був весь красивий і впевнений у собі. Я знав усіх дівчат у банку і зазвичай фліртував із ними, а вони фліртували зі мною у відповідь.
Однак перед самим входом до банку Джиммі зупинився.
– Кас не переживе цю ніч, Майку. Кажуть, йому залишилося жити лише кілька годин.
Я почав плакати так, ніби це був кінець світу. Для мене то був судний день. Мій світ було зруйновано. Усі дівчата в банку втупилися на мене.
– Якісь проблеми? – до нас підійшов менеджер.
– Ми щойно дізналися, що наш любий друг помирає, і Майк дуже важко переживає це, – сказав Джиммі. Він був холодним і зібраним. Отак просто… бум… ніяких емоцій – так, як навчив його поводитися Кас. Я ж тоді плакав, як загублений солдат на місії, що втратив генерала. Не думаю, що я коли-небудь повернувся до того банку, таким збентеженим я тоді був.
Похорони Каса відбулися на півночі штату. Я був одним із тих, хто ніс труну Каса. Прийшли всі зі світу боксу. Це було надзвичайно сумно. Усе, на що була здатна моя хвора уява, – це думати про те, що я стану успішним заради нього. Я б зробив усе, щоб виграти цей титул, щоб захистити честь Каса. Я почав жаліти себе, думаючи, що без Каса у мене було б галіме життя. Камілла була дуже спокійна, але коли ми повернулися до будиноку, то плакали разом.
Незабаром після похорону Джим Джейкобс організував поминальну службу по Касу в його старому спортивному залі Gramercy Gym. Там були всі світила. Норман Мейлер сказав, що його вплив на бокс був настільки ж великим, як вплив Хемінгуея на молодих американських письменників. Гей Талезе сказав, що для нього велика честь бути знайомим із Касом.
– Він навчив мене стількох речей, і я кажу не лише про бокс, адже це просто ремесло і йому можна навчитися, я кажу про науку жити життя, навчити якій набагато складніше, – сказав Піт Гемілл.
Джим Джейкобс зробив досить сильну промову про Каса. «Кас Д’амато люто виступав проти невігластва і корупції в боксі. Кас був неуступливим у всьому, що стосувалося його ворогів і водночас здатним зрозуміти, компанійським і надзвичайно терплячим до своїх друзів».
Після смерті Каса я емоційно закрився. Я став дуже злим. Я намагався довести собі, показати, що я чоловік, а не просто хлопчик. За тиждень після похорону Каса я полетів до Техасу на бій з Едді Річердсоном. Джиммі й Кейтон навіть не дали мені погорювати. Тому я взяв із собою фотографію Каса. Щовечора я розмовляв із ним.
«Завтра я збираюся битися з цим хлопцем Річардсоном, Касе, – казав я. – Як по – твоєму, що я маю робити?»
Попри те, що я був у гарній фізичній формі, я згубив свій дух та віру в себе. Я втратив усю свою енергію для хороших справ. Не думаю, що я взагалі змирився з його смертю з того часу. Я злився на нього, коли він помер. Мені було дуже гірко. Якби він тільки прийшов до лікаря раніше, він був би живий, щоб захистити
