шепелявлення поверталося. Вона не шепелявила вже цілий рік, а саме в цей момент, коли вона так хотіла виглядати дорослою й витонченою, треба було прошепелявити, як дитина! Яке приниження, вона відчувала, як сльози ось-ось потечуть з її очей. Наступної хвилини вона буде… ревіти… так, просто ревіти… вона хотіла, щоб Кеннет пішов геть… от би він взагалі не підходив до неї! Вечірка зіпсута. Усе перетворилося в порох і попіл.
А він назвав її «Рілла-ма-Рілла»… не «Павук» чи «Дитя» чи «Кішка», як називав її, відколи помітив. Вона зовсім не заперечувала, що він використав ласкаве прізвисько Волтера. У його низькому пестливому голосі воно звучало красиво, з легким наголосом на «ма». Як гарно було б, якби вона не осоромилася. Вона не наважувалася підняти очі, боячись побачити насмішку в його очах. Відтак вона втупилася вниз. Її вії були дуже довгі й темні, повіки – виразні й кремові, тож ефект від того погляду був дивовижний і провокативний. Кеннет відмітив, що Рілла Блайт, зрештою, стане найкрасивішою серед інглсайдських дівчат. Він хотів, аби вона подивилася догори, хотів спіймати знову той короткий, стриманий запитальний погляд. Не було жодних сумнівів, що на вечірці вона була найчарівнішою.
Що він сказав? Рілла просто не повірила власним вухам.
– Потанцюємо?
– Авжеж, – відповіла Рілла.
Вона промовила це з таким рішучим наміром не шепелявити, що слова просто вилетіли з її рота. Знову з’явився хороший настрій. Згода прозвучала так сміливо… так нетерпляче… наче вона була готова на нього стрибнути! Що він про неї подумає? Ох, які страшні речі трапляються, коли дівчина просто хоче проявити себе якнайкраще?
Кеннет провів її поміж інших танцівників.
– Думаю, моя щиколотка дозволить протанцювати принаймні один танок, – промовив він.
– Як твоя щиколотка? – спитала Рілла.
Ох, чому вона не спитала щось інше? Вона знала, йому набридли постійні розпитування про щиколотку. Чула, як він жалівся в Інглсайді – чула, як він говорив Ді, що носитиме на грудях плакат, аби повідомити усім, що він іде на поправку. А тепер вона взяла й спитала про це знову.
Кеннет втомився від розпитувань про свою щиколотку. Але його не так часто питали про це губки з такою милою привабливою ямочкою над ними. Можливо, саме тому він дуже терпляче відповів, що йде на поправку й щиколотка його турбує все менше, якщо не ходити чи стояти надто довго.
– Кажуть, що згодом вона буде такою сильною, як ніколи, але доведеться відмовитися від гри в футбол цієї осені.
Вони танцювали разом, а Рілла не помічала, з якою заздрістю дивилася на неї кожна дівчина в залі. Після танцю вони пішли по сходах на скелях, Кеннет знайшов невеличку рівнинну стежку між скелями, наче тунель, яким вони й пройшлися до узбережжя. Вони гуляли берегом, допоки щиколотка Кеннета не нагадала про себе, а відтак сіли посеред дюн. Кеннет говорив з нею так, як із Нан та Ді. Рілла, не зумівши перебороти незрозумілу
