готовий до нього; ця риса є однією з тих, що роблять його такою чарівною постаттю.[31]
Багато людей допомагали мені писати цю книжку; їхні імена містяться у розділі «Подяки». Написання тривало понад п’ять років, і протягом цього часу не було й тижня, щоб Бен-Ґуріона хоча б раз не згадали в ізраїльських медіа. Ба більше, в Ізраїлі з’явилися ще чотири його біографії разом із полицею інших книжок, де він був у центрі уваги.[32] Документальний фільм, заснований на ранніх невідомих інтерв’ю з Бен-Ґуріоном, зібрав широку аудиторію. Це свідчить про те, що ізраїльтяни прагнуть мати сумлінне керівництво, схоже на владу і драму Бен-Ґуріона, і зрозуміти цю загадкову людину.
Частина I. Шлях до влади
Бен-Ґуріон: Коли я був трирічним хлопчиком, то знав, що не буду жити в місці, де народився… так само, як не бажав вивчати мову тієї країни.
Журналіст: Містере Бен-Ґуріоне, у трирічному віці ви вже про це знали?
Бен-Ґуріон: У трирічному віці я знав, що не буду жити в тій країні! Саме так, з того часу, коли мені було три!.. І так було з усіма євреями. Ми знали, що наше місце не там, де ми жили, а на землі Ізраїлю.[33]
На шляху (1947), очима Джозефа Баса (завдяки люб’язності родини Баса)
1. Обіт
Близько сорока п’яти миль на захід від Варшави тече невеличка та мальовнича річка Плонька; вона також протікає крізь містечко Плоньськ. Одного з останніх дня літа 1903 року три товариші пішли на річку купатися. Найстаршому з них, Шмуелю Фуксу, було майже дев’ятнадцять років. Шломо Цемах нещодавно відсвяткував сімнадцятий день народження; він був на кілька місяців старший за Давида Йозефа Ґрюна, який пізніше взяв прізвище Бен-Ґуріон. Вони втрьох проводили багато часу разом, пов’язані близькою дружбою, що почалася з їхньої ранньої юності. «Ми плавали та розмовляли івритом», – розповідав Бен-Ґуріон багато років по тому.[34] Іноді їх супроводжував інший юнак, трохи старший за них, Шломо Левкович.
Як багатьом іншим представникам їхнього покоління, євреям і неєвреям, їм доводилося засмучуватися, сумніватися щодо духовних питань і закохуватися. Шломо Левкович і Бен-Ґуріон були закохані в ту саму дівчину; Шмуель Фукс був закоханий у сестру Шломо Цемаха, а Цемах – у сестру Фукса. Цемах і Бен-Ґуріон також були закохані у Шмуеля Фукса. Це було болісне товаришування, але воно тривало все життя; Фукс і Левкович, який пізніше змінив своє прізвище на Леві, померли раніше від Бен-Ґуріона; Цемах помер за рік після нього. Сімдесят років Бен-Ґуріон і Цемах були об’єднані любов’ю та заздрістю так само, як того пізнього літа 1903 року на берегах Плоньки.
Вони взяли із собою свіжий номер «Га-Цефіра», газети на івриті, що виходила у Варшаві. З цієї газети вони дізналися про ініціативу сіоністського руху щодо заснування єврейської держави у Східній Африці замість
Лист Бен-Ґуріона до Шарета від 25 червня 1937 року, взятий із запису зі щоденника Бен-Ґуріона від 25 червня 1937 року, BGA.
Peres and Landau 2011; Shilon 2013; Shapira 2015; Goldstein (у процесі роботи).
Матеріали інтерв’ю Йозефа Анвера, Авраамом Кушніра і Тома Сегева з Бен-Ґуріоном, Ніцоц, 28 квітня 1968 року.
Матеріали інтерв’ю Якова Ешмана з Бен-Ґуріоном від 25 листопада 1963 року, BGA.
