у Плоньську, одним із тих, хто ототожнюється з цілою купою ініціатив, сукупно іменованих «Ховевей Ціон». Старші члени руху пережили Весну Націй, національні та політичні революції, які охопили Європу 1848 року. «Ховевей Ціон» був єврейською відповіддю на сплеск національної ідентичності та надій на національну незалежність, що народжувалися у головах європейських євреїв. Її прихильники називали себе не лише юдеями-вірянами, а й членами єврейської нації. Члени цих різних товариств намагалися сформувати міжнародну організацію, але «Ховевей Ціон» був, по суті, швидше романтичним і навіть релігійним, ніж політичним рухом. Більшість просували його як відповідь на дискримінацію та переслідування євреїв. Саме тоді до єврейських громад Російської імперії також потрапив соціалізм. Кілька груп соціалістів допомагали сільськогосподарським поселенням Палестини, організовуючи поселенців для створення фермерських спільнот та підтримуючи їх і надалі. Це було початком того, що пізніше матиме назву «практичний сіонізм».[52]
Сіонізм – це рух, створений у Європі, є частиною її історії та натхненний її культурою. Сіоністський націоналізм, романтизм, лібералізм і соціалізм – усі прийшли з континенту. У цьому сенсі історія сіоністської присутності у Палестині є частиною європейської історії.
Авігдор Грюн навіть і не розглядав можливість оселитися на Сіоні. Направду він не мав бажання полишати Польщу, хоч одного разу і виявляв активність у «Ховевей Ціон». Його соціальна ізольованість, яка мала спонукати до еміграції, значною мірою перекривалася його сіоністською активністю. Ця активність давала йому контакти з людьми, які робили все можливе, щоб їх ніхто більше не бачив у його компанії. Він запрошував їх у гості раз на тиждень заради спілкування, упродовж якого вони разом читали газети на івриті «Га-Цефіра» та «Га-Меліц». Бен-Ґуріон не міг згадати, чи був його дідусь також членом групи, але згадував, як сидів на колінах діда та розмовляв на івриті: спочатку по складах, потім словами і, врешті-решт, цілими реченнями.[53]
Десь за чотири місяці до його десятиріччя «Га-Меліц» уперше згадала на своїх сторінках чоловіка, на ім’я Теодор Герцль, автора нової книги «Єврейська держава», тільки-но надрукованої у Відні. Відгук був дуже позитивним.[54] Звістка про Герцля розповсюдилася дуже швидко. Плоньськом поповзли чутки, що прийшов Месія. Бен-Ґуріон розповідав, що у них описували високого привабливого чоловіка з чорною бородою.[55] Насправді Герцль був невисокий на зріст і обіцянок щодо божественної спокути не давав. Ба більше, що суперечить «Ховевей Ціон», він не вірив у ефективність поодиноких переселень євреїв до Палестини. Його мета була – створити повноцінну національну державу; для цього Герцль створив світову організацію, що б обстоювала єврейську незалежність шляхом домовленостей з Османською імперією та європейськими силами. Іншими словами, це був більше політичний, ніж практичний
Goldstein 2016; Laqueur 1972, p. 75ff.; Laskov 1999, 1, p. 393ff.
Ben-Gurion 1974b, p. 7.
Hamelitz, June 18, 1886.
Ben-Gurion 1974b, p. 16.
