Деміан. Кнульп. Герман Гессе

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Деміан. Кнульп - Герман Гессе страница 16

Деміан. Кнульп - Герман Гессе

Скачать книгу

простір. Я не знав, чи це він сам так підлаштував, чи це була чиста випадковість (тоді я ще твердо вірив у випадковості), але через декілька днів Деміан несподівано змінив своє місце на уроках Закону Божого і сидів тепер прямо переді мною (досі пам’ятаю, як жадібно вдихав я, оповитий убогим повітрям притулку для бідних, у переповненому вранці класі, ніжно-свіже віяння мила, що долинало від його потилиці), а ще через кілька днів він сидів уже поруч зі мною. Так ми просиділи всю зиму і весну.

      Ранкові години стали цілком іншими. Вони вже не були сонними й нудними, і я з радістю чекав їх. Іноді ми обидва слухали духівника з величезною увагою, і достатньо було одного погляду мого приятеля, щоби наголосити на якійсь цікавій історії чи якому-небудь незвичному вислові. Досить було одного його погляду, дуже виразного, щоб активізувати увагу, викликати в мені скепсис і зародити сумніви.

      Отож ми були дуже часто кепськими учнями, а іноді зовсім не слухали урок. Деміан завжди поводився чемно з учителями та співучнями, я ніколи не бачив, щоб він по-хлоп’ячому пустував, ніколи не помічав, щоб він голосно сміявся чи базікав, – він узагалі не отримував від учителів зауважень. Але він умів цілком безшумно, більше жестами і поглядами, ніж пошепки, залучати мене до власних інтересів. А вони були інколи дивовижні.

      Він розповідав мені, наприклад, хто з учнів його цікавить і як саме він їх вивчає. Багатьох він знав дуже добре. Він говорив мені перед лекцією: «Коли я подам тобі знак великим пальцем, той-то і той-то обернеться до нас або почухає потилицю», і таке інше. Відтак, під час уроку, коли я часто вже й не думав про таке, Макс несподівано помітним рухом повертав до мене свій великий палець, я швидко кидав погляд на вказаного учня і бачив кожного разу, як той, ніби його сіпнули за нитку, проробляв задумані рухи. Я напосідався на Макса, щоб він якось проробив це і з учителем, але він відмовлявся. Та коли одного разу, прийшовши на заняття, я повідомив йому, що не вивчив сьогоднішнє завдання і дуже сподіваюся, що духівник не буде запитувати мене, він допоміг мені. Духівник шукав, кого б із учнів викликати, аби той продекламував уривок з катехізису, і тут його погляд мимоволі зупинився на моєму провинному обличчі. Він повільно підійшов до мене, наставив у мій бік палець і вже готовий був вимовити моє прізвище. Та несподівано чи то відволікся, чи занепокоївся і, поправивши свого коміра, підійшов до Деміана, який рішуче подивився йому в обличчя. Вчитель зібрався було щось запитати в нього, але несподівано відвернувся, кахикнув і викликав іншого учня.

      Лише згодом я став помічати, що в той час, коли я розважався такими жартами, мій приятель часто проробляв те саме й зі мною. Траплялося, що по дорозі до школи у мене несподівано виникало відчуття, що Деміан іде зараз десь позаду мене, і коли я озирався, то він і справді виявлявся там.

      – Ти справді можеш змусити іншого думати так, як ти цього забажаєш? – запитав я його якось.

      Він відповів з цілковитою готовністю,

Скачать книгу