style="font-size:15px;"> – Це Джеп? Той, кого всі називають старим Джепом?
– Так…
– Ти справді медсестра? – змінив тему розмови Тимур.
– Ага, – Бекка несвідомо випросталась.
– Як той хлопчина? На жаль, я не знаю імені… Один з чорношкірих конвоїрів, якого поранило.
Ребекка спохмурніла. Над переніссям зібрались неглибокі зморшки.
– Я не встигла його оглянути… З ним зараз Алондра, – вона глянула Тимуру в очі. Подумавши, пояснила: – Алондра – це дівчина Джеффа. Джеффрі Такера. Вона згодилась допомагати по лазарету. Ніхто не передбачав, що мені випаде стільки роботи… Ти ж знаєш Джеффрі? Американець із зеленими очима. Він тут за електрика. Ви вже познайомились? – Тимур кивнув. Ребекка ще більше насупилась, що робило її по-своєму гарною: – Алондра з самого початку не хотіла сюди їхати. Але вона єдина, хто залишився добровільно. Нізащо не хотіла покидати свого Джеффі, а він… він теж бачив те, чого не треба було бачити…
Українець зітхнув. Щупальці знемоги сповивали його. Адреналін помалу виходив з крові, і організм не міг опиратися навальному сну. Сприйняття реальності переривалося, свідомість наче проломлювалась, і слова пробивались до хлопця уривками.
– Але з ним усе буде гаразд. Він вичухається, – додала чилійка.
– Я бачив, як камінь поцілив у нього, – тихо промовив він. – Я був поряд. Він… він би випав із джипа, якби я не втримав його.
– Ти молодець, – медсестра торкнулася його плеча, а тоді скоромовкою промовила: – Ми чекали. Кейтаро на тебе дуже розраховує.
Тимур стулив брови дашком, намагаючись зрозуміти суть її слів. Голос привабливої брюнетки звучав немов крізь товщу води.
– Ти ж зможеш усе владнати, правда?
Програміст не розумів, про що вона говорить.
– Я не знаю, – зізнався він, сконфужено кліпаючи очима.
Ребекка зітхнула і зазирнула Тимуру у вічі.
– Тільки не вбивай їх, прошу. Вони все ж таки діти.
А тоді розвернулась і пішла…
Двері під № 303 стояли напіввідчиненими. Через невелику шпарку виднівся вхід до ванної кімнати. Звідти долинало негучне поривчасте кумкання. Схилившись над унітазом, Ємельянов знову блював.
XXV
Субота, 15 серпня, 20:09 (UTC -4)
Дослідницький комплекс «NGF Lab»
Ріно Хедхантер наблизився до «Туарега», що наполовину затуляв пробоїну в огорожі. Він збирався загнати автомобіль в один з ремонтних боксів у першому інженерному корпусі.
Підійшовши до джипа, велетень затримався. Мимоволі пригадав момент нападу. Його власну машину обкидали камінням. Проте з ущелини, в якій застряг другий позашляховик, долинали постріли. Їх обстріляли, він у тому не сумнівався.
Ріно подивився на «Туарег». Тоді де, в біса, сліди від шроту? Ріно обійшов довкола автомобіля, уважно роздивляючись листи броні. Затим присів біля переднього бампера. У кількох місцях провів пальцем по холодному металу. Він бачив лише подряпини
