у слободу, там гулянки на диво,Дівчата гарні, і незгірше пиво,
І хлопці б'ючі, хоч куди.
П' я т и й
Диви, яка палка натура!
Чи втретє засвербіла шкура?
Ти не заманиш більш мене туди.
Н а й м и ч к а
Ні, ні, пусти, я маю бути в місті.
Д р у г а
Та він десь тут, ходім до тих осокорин.
П е р ш а
Мені нема з того корúсті,
Бо ж горнеться до тебе він,
З тобою тільки і танцює…
Мене те щастя не хвилює!
Д р у г а
Та він там буде не один,
Казав, що прийде і блондин.
Ш к о л я р[17]
Глянь, пане-брате! Ну й дівульки!
Гайда слідом, підчепим хто яку.
Хмільного пива дзбан, кріпкий тютюн до люльки
Та дівка при бокý – оце нам до смаку.
Д і в ч и н а – г о р о д я н к а
Нівроку, хлопці дженджуристі,
Та легковажні, просто жах:
Де б погулять в пристойнім товаристві —
Так ні, побігли по дівкáх.
Д р у г и й ш к о л я р
(до першого)
Стривай, ще дві ідуть за нами,
Дівчата ладні, чепурні;
Одна – моя сусідка саме,
І страх до любості мені.
Дивись, як ніжками дрібочуть,
Напевно, нас догнати хочуть.
П е р ш и й
Ні, пане-брате! Щó нам чепурні!
Біжім, не даймо зникнуть дичині.
Ті рученьки, що в будень працю люблять,
В недільний день найкраще приголублять.
М і щ а н и н
Ні, новий бургомістр не радує мене,
Як на посаду став, так зразу кирпу гне!
А місту з нього мало послуг, —
Що день, то гірше справи йдуть,
Що час, то збільшується послух,
Що раз, то більше з нас деруть.
С т а р е ц ь – л і р н и к
(співає)
Пани кохані, любі пáні,
Мої рум'яні, пишно вбрані!
Учуйте голос слізний мій,
Запоможіть в нужді гіркій!
Нехай недарма буду грати!
Блаженний той, хто може дати…
Хай ради празника і ми
Повеселимся між людьми.
Д р у г и й м і щ а н и н
Люблю я над усе в неділю а чи в свято
Послухати про війни та бої;
В Туреччині, – десь є такі краї, —
Народи ріжуться завзято.
Стоїш собі із кухлем край вікна,
А по ріці човни проходять рівномірно;
Так весело святковий день мина,
І йдеш додому тихо й мирно.
Т р е т і й м і щ а н и н
Еге ж, сусіде, й я за те,
Хай б'ються там собі на лихо,
Хай світ перевертом іде,
Аби у нас було все тихо.
С т а р а б а б а
(до
