Фауст. Иоганн Вольфганг фон Гёте

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Фауст - Иоганн Вольфганг фон Гёте страница 11

Фауст - Иоганн Вольфганг фон Гёте

Скачать книгу

смíливий труд!

      Завше ми радо

      Йдем за трубою,

      Як до утіхи,

      Так і до бою.

      Любо нам жити,

      Мило нам битись,

      Замки й дівчата

      Мусять скоритись.

      Красна в нас плата

      За сміливий труд!

      Візьмуть солдати

      Й далі ідуть.

      Ф а у с т  і  В а ґ н е р.

      Ф а у с т

      Від криги звільнив закуті хвилі

      Ясної весни животворний зір;

      Полів зеленіє весела шир;

      Стара зима у люті безсилій.

      Втекла до схову суворих гір

      І посилає подеколи звідти

      Зернистого снігу спізнілу стягу,

      Що зникне вмить на зеленім лугу,

      Бо білого сонце не хоче терпіти;

      Всюди буяє ріст і цвітіння,

      Все одягає барвне одіння,

      І як немає квіток ще тут,

      То їх замінює вбраний люд.

      З гірки цієї обернися

      І на місто подивися:

      Як із темрявих воріт

      Весело висипав люд, мов цвіт.

      Сонце всіх їх радо віта:

      Це ж бо день воскресіння Христа,

      Та й самі вони з мертвих встали,

      Вийшли з тісних, ядушних домів,

      Кинули темні горища й підвали,

      Стіни гнітючі майстерень, цехів,

      Вирвались з вулиць щемких оков,

      Із святобливого смерку церков —

      Вийшли всі до світла яснóго!

      Глянь-бо, глянь, народу якого

      Розійшлось по садах, по полях,

      А ріка тече розлого,

      Вся в веселих, рухливих човнах.

      Од берега, до краю повен,

      Одчалює останній човен;

      Навіть з далекої гори

      Убрань мигочуть кольорú

      А он – селян святкові зграї,

      Тут люди раді, як у раї,

      І скрізь один лунає крик:

      Ось тут я справді чоловік!

      В а ґ н е р

      Шановний докторе, із вами

      Приємно й корисно пройтись;

      А сам би я не зміг гулять між мугирями,

      Бо грубости я не виношу скрізь.

      Цей крик і зик, скрипки, скраклі

      Для мене зроду ненависні:

      Так репетують, мов їх гонять духи злі,

      І це в них гра, і це в них пісня!

      С е л я н и

      (танцюють і співають під липами)

      Ой пастушок прибравсь в танок,

      На жупанку – стрічок, квіток —

      Як мак той, процвітає…

      Під липою гульня вже йде,

      І всі танцюють, аж гуде —

      Гей, гоп! Гей, гуп!

      Топо-топ! Тупу-туп!

      Ще й скрипка витинає.

      Ось пастушок прискорив крок,

      Та шусть в гурток, та до дівок,

      І вже одну штовхає…

      Та обертається мерщій:

      «Агій, дурний, який швидкий —

      Гей, гоп! Гей, гуп!

      Топо-топ! Тупу-туп!

      Звичáю мов не знає!»

      Та пастушок її в кружок,

      Направо стриб, наліво скок —

      Плахіття тільки має!

      Розчервонілись – аж горять,

      Втомились – сіли спочивать,

      Гей,

Скачать книгу