кодло розженемМи Соломоновим ключем[21].
Д у х и
(в коридорі)
Одного уже зловили —
Обережно, браття миле!
Як в капкан хитрий лис,
Втрапив в пастку хижий біс.
Тільки глядіть!
Підлетіть та заграйте,
Все змішайте
І звільніть його, звільніть!
Якщо ми зможем —
Йому поможем;
Він нашій породі
Теж стане в пригоді.
Ф а у с т
Я звіра чарами зв'яжу,
Замову Чотирьох скажу[22]:
Саламандро, блищи,
Ундіно, течи,
Сільфідо, подуй,
Кобольде, працюй!
Той, хто не знає,
Щó в кожній стихії
Силу становить —
Той не здолає
Добрі й лихії
Духи замовить.
В огні розвійся,
Саламандро!
В воді розлийся,
Ундіно!
Блисни в повітрі промінно,
Сільфідо!
Дай дому поміч незмінно,
Incubus! Incubus!
Вийди, я тебе не боюсь!
Ось всі Чотири —
Нема їх в звірі…
Лежить і вищиривсь, бридкий;
Його не зрушив поклик мій!
Та я ще нóву
Вживу замову.
Ти, може статься,
Пекельного роду?
Глянь на цей знак![23]
Його бояться
Всі ваші зроду.
Чому ж це ти наїживсь так?
Виплід триклятий!
Вмієш читати
Ім'я несказанного,
Чудом зачатого,
За нас розп'ятого,
В віках осіянного?
Де ж він? За піччю он,
І вже вироста, як слон,
Заповнює весь покій,
Хоче узятись туманом…
Спускайся униз мерщій!
Падай ниць перед паном!
Бачиш, мої не марні [у виданні Фоліо 2003 р. – «марнії»] погрози,
Спалять тебе святії грози!
Не змушуй же
Вогонь троїстий лити![24]
Не змушуй же
Щонайсильніших чар ужити!
М е ф і с т о ф е л ь
(виступає, коли туман розійшовся, з-за печі в одязі мандрованого схоласта)
Що тут за шум? Чим можу вам служити?
Ф а у с т
Так ось хто в пуделі сидів!
Мандрований схоласт[25]! Оце так насмішив!
М е ф і с т о ф е л ь
Вітаю вас, великовчений муже!
Од ваших чарів впрів я дуже.
Ф а у с т
Як звешся ти?
М е ф і с т о ф е л ь
Як дивно запит цей
Від того чуть, хто зневажає слово
Й, не звикши мислить поверхово,
Зглибляє дійсну суть речей.
Ф а у с т
Таких, як ти, відома суть —
Аж світиться крізь пóкрив назви;
Пізнаєтесь усюди враз ви,
Коли «лихими»
