100 чарівних казок світу. Отсутствует

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу 100 чарівних казок світу - Отсутствует страница 37

Жанр:
Серия:
Издательство:
100 чарівних казок світу - Отсутствует

Скачать книгу

й вирішила порадитись із нею. Тієї-таки ночі вона вирушила до чарівниці.

      – Зажадай від короля сукню, блакитну, як небо. Такої сукні він не зможе тобі добути, – сказала чарівниця.

      Принцеса подякувала чарівниці за пораду й повернулася додому. Наступного ранку вона сказала королю, що доти не погодиться вийти за нього заміж, доки не отримає від нього сукні, блакитної, як небо.

      Король негайно скликав найкращих майстрів і наказав їм пошити сукню, блакитну, як небо.

      Уже наступного дня майстри принесли замовлену сукню, і порівняно з нею навіть блакитне небесне склепіння, оточене золотими хмарками, здалося не таким гарним.

      Отримавши сукню, принцеса злякалася. Вона знову поїхала до чарівниці та спитала, що їй тепер робити. Чарівниці було дуже прикро, що її задум не вдався, і вона звеліла принцесі зажадати сукню кольору місяця.

      Король послав по найвправніших майстрів і таким грізним голосом віддав їм наказ, що не минуло й доби, як майстри вже принесли сукню.

      Поглянувши на це прекрасне вбрання, принцеса засумувала ще дужче.

      Чарівниця з'явилася до принцеси і, дізнавшись про другу невдачу, сказала їй:

      – Зажадай сукню, блискучу, як сонце.

      Принцеса погодилась і зажадала від короля таку сукню. Король віддав усі діаманти й рубіни зі своєї корони, аби сукня блищала, як сонце. Тому, коли сукню принесли й розгорнули, усі миттю замружились: вона й справді блищала, ніби справжнє сонце.

      Не раділа лише принцеса. І чарівниця була дуже засмучена тим, що всі її поради нічого не дали.

      – Ну тепер, дитя моє, – сказала вона принцесі, – зажадай у короля шкуру його улюбленого віслюка. її вже він напевно не дасть тобі!

      А треба сказати, що віслюк, чию шкуру чарівниця звеліла зажадати в короля, був незвичайний. Щоранку він замість кізяка вкривав свою підстилку блискучими золотими монетами.

      Принцеса побігла до короля й зажадала ослячу шкуру.

      Король хоч і здивувався, але, не розмірковуючи, виконав бажання. Віслюка вбили і його шкуру врочисто принесли принцесі. Тепер уже вона зовсім не знала, що їй робити.

      – Не тужи так, люба! – сказала чарівниця. – Загорнися в ослячу шкуру і швидше йди геть із палацу. Із собою нічого не бери: скриня з твоїми сукнями йтиме за тобою під землею. Ось тобі моя чарівна паличка. Коли знадобиться скриня, вдар паличкою по землі, і вона з'явиться перед тобою.

      Принцеса поцілувала чарівницю, натягла на себе бридку ослячу шкуру, вимастила обличчя сажею, щоб її ніхто не впізнав, і вийшла з палацу.

      Зникнення принцеси зчинило великий переполох. Король розіслав у погоню за принцесою тисячу вершників. Але чарівниця зробила принцесу невидимою для очей королівських слуг.

      А принцеса тим часом заходила в багато будинків і просила взяти її хоч служницею. Але ніхто не хотів брати принцесу до себе, бо в ослячій шкурі вона здавалася надзвичайно потворною.

      Нарешті

Скачать книгу