100 чарівних казок світу. Отсутствует
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу 100 чарівних казок світу - Отсутствует страница 38

– Я хочу, щоб Осляча Шкура спекла пиріг і принесла його, щойно він буде готовий, – сказав королевич.
Королева здивувалася, покликала придворних і спитала, хто така Осляча Шкура.
– О, це бридка замазура! – пояснив один придворний. – Вона живе недалеко звідси й пасе овець та індичок.
– Ну, хоч би хто була ця Осляча Шкура, – сказала королева, – хай вона негайно спече пиріг для королевича!
Придворні побігли до Ослячої Шкури й переказали їй наказ королеви. Принцеса замкнулась у своїй комірчині, скинула ослячу шкуру, вимила обличчя й руки, вдягла чисту сукню й заходилася готувати пиріг. Борошно вона взяла найкраще, а масло та яйця – найсвіжіші.
Замішуючи тісто, навмисне чи ненароком, вона впустила з пальця каблучку. Та впала в тісто й лишилася там. Коли пиріг спікся, принцеса вдягла бридку шкуру, вийшла з кімнати, подала пиріг придворному і спитала його, чи йти їй із ним до королевича. Але придворний навіть не хотів відповідати їй і побіг із пирогом до палацу.
Королевич вихопив пиріг із рук придворного й почав їсти його так квапливо, що всі лікарі хитали головами й розводили руками.
І справді, королевич ледь не вдавився каблучкою, що опинилася в одному зі шматків пирога. Але юнак швидко вийняв каблучку з рота й після того став їсти пиріг уже не так квапливо. Він довго розглядав каблучку. Вона була така маленька, що могла підійти лише найгарнішому пальчикові на світі. Королевич одно цілував каблучку, тоді сховав її під подушку й діставав звідти щоразу, коли гадав, що на нього ніхто не дивиться.
Увесь цей час він думав про Ослячу Шкуру, але вголос говорити про неї боявся. Тому хвороба його посилювалась, і лікарі не знали, що й подумати. Нарешті вони оголосили королеві, що син її хворий від кохання.
– Сину мій, – сказав засмучений король, – назви нам дівчину, яку ти кохаєш. Обіцяємо, що одружимо тебе з нею, хай навіть вона буде найостаннішою служницею!
– Любі батьку й мати! – сказав розчулений королевич. – Я й сам не знаю, хто та дівчина, яку я так палко покохав. Я одружуся з тією, кому підійде ця каблучка, хоч би ким вона була.
І він вийняв із-під подушки каблучку Ослячої Шкури й показав її королю та королеві.
Король із королевою взяли каблучку, з цікавістю роздивилися її та, вирішивши, що така каблучка може підійти лише найпрекраснішій дівчині, погодились із королевичем.
Король наказав негайно розіслати по всьому місту скороходів, аби вони скликали до палацу всіх дівчат міряти каблучку.
Скороходи бігали вулицями й оголошували, що дівчина, якій пристане каблучка, вийде заміж за молодого королевича.