Київ.ua. Тетяна Белімова
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Київ.ua - Тетяна Белімова страница 11
Сів на підвіконня, припав чолом до холодної скляної поверхні. Темно, але в підсвіченому неоновим неживим світлом повітрі видно, як кружляють сніжинки. Справді, як білі мухи… Хто це написав? Льона, напевне, сказала б йому: вона взагалі була повернута на цитатах, на латинських сентенціях і фразеологізмах, цікавих книжках і фільмах, історичних фактах і біографіях. Його завжди вражав її хист із безмежних інформаційних потоків виловити таку блискучу чарівливу цікавинку – як ото діти на морі люблять перебирати камінці, вишукуючи відшліфоване пляшкове скельце чи чудернацьку мушлю – і роздивлятися цю свою знахідку, виставляти її на сонце, крутити і так, і сяк, показуючи всім. Але першим, а часом і єдиним, із ким Льона ділилася своїми таємницями, завжди був він.
Важко було уявити, щоб Лариска так само цікавилася сучасним мистецтвом чи стежила за новими виданнями. Взагалі важко було уявити, щоб вона хоч що-небудь читала, крім прайсів і договорів у своєму салоні, і той факт, що вони разом колись навчалися в англійській спецшколі, здавався йому тепер чимось із розряду наукової фантастики. Але вона гарна і з нею так легко, не треба напружуватись (із жахом згадав психологічні тортури, що йому влаштувала Ліка), не треба замислюватися над життям, можна забути про біль, можна взагалі нічого не говорити, нічого не робити: Лара все зробить і скаже за нього й за себе.
Давніше він не любив жінок, у яких рот не затулявся ні на хвилину, які жебоніли-дзюрчали, невтомно переповідали й переказували, перескакували з теми на тему, з однієї оповіді на іншу, наочно демонструючи, що язик – це м’яз, надзвичайно рухомий орган без кісток. То було давніше… А тепер, коли йому несила було з кимось спілкуватися, комусь щось казати, але й самому сидіти теж не хотілося – це був ідеальний варіант! Та й узагалі, нехай не думає його дорогоцінна дружина, що він страждатиме й побиватиметься! Клин, як відомо, клином вибивають. Знайдеться з десяток таких льон на її місце!
Налив собі чаю. Увімкнув новини. Помітив, що не вникає у текст повідомлень, не може зосередитися на цій сухій, офіційній інформації. Красива дикторка. Хай побуде трохи в його квартирі. Хай розповідає, а він і далі думатиме про своє.
От що його найбільше дратувало в Льоні, то це її непоступливість. Багато в чому вона була просто таки незворушно-статуарною! Це бісило! Допікало! Порушувало душевну рівновагу! Змушувало руки стискатися в міцні кулаки! Ця її принциповість діяла на нього, як червоне на бика. І тоді хотілося її заламати, довести, хто в домі головний, хто тут із них чоловік! І вже зовсім