виправдовувалася мати, а потім додала: – Мало що самі йдуть, так іще й могоричі з собою несуть.
– Тато вже наклюкався?
– Вже, – зітхнула мати. – Не пив десять років з того моменту, як обморожену ногу відрізали, а це напробувався. Та він і потроху пив, по ковточку з кожним.
– І сильно він наковтався?
– Порядно. Спить вже.
– А бабуся як?
– Лежить і плаче від радості. Каже: «Двері ширше у мою кімнату відчини, а то гостей погано видно».
– У неї ще є памперси?
– На місяць іще вистачить.
– Я приїду в червні, ще привезу. Передай їй від мене привіт. Скажи, що я її дуже люблю.
– Добре. Ой, Дашо, пора закінчувати! Собака у дворі гавкає. Треба йти гостей зустрічати!
Мати вимкнула телефон іще до того, як Даринка хотіла попрощатися.
– І треба ж таке придумати, – посміхнулася Даша сама до себе, – гостей зустрічати і за стіл садити. Ні б, посиділи біля паркану на лавці, язиками поплескали та й годі.
Розділ 11
Лікар уважно оглянув рани на руці й лобі Даринки після зняття швів, обробив їх і залишився задоволений.
– Непогано. Дуже навіть непогано, – сказав лікар і хитро посміхнувся: – Тепер можна і весілля зіграти.
– А ви звідки знаєте? – здивувалася Даша.
– Ви, шановна пані, тепер відомі.
– Скажете теж, – дівчина збентежилася.
– А наречений вже готовий станцювати з вами весільний вальс?
– Хіба що на милицях.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
