також безліч інших речей: його вбрання, акцент, смаки. Він досі залишався грішним янголом, але на зламаних крилах з’явилася новенька блискуча позолота.
– Френку, любий!
– Іду!
Його щелепи стиснулися так, що аж м’язи заболіли. Розпусна сучка! Вона запала на його обличчя й репутацію і має заплатити за свою допитливість. Але це може зачекати. Спершу павукові слід гарненько й ретельно загорнути мушку в своє павутиння.
Голе тіло прикрити шовковим халатом. Волосся розчесати щітками. Попшикати спреєм проти неприємного запаху з рота. Жеребець майже готовий до виступу.
У ванній кімнаті було вікно. Френк відсунув завіси й визирнув у ніч. Далеко внизу розсипи вогнів килимом вкривали вологу землю. Лондон гарний, Англія гарна. Дуже гарна, особливо для гравців – тут вони не платять податку на виграш. І тут частіше, ніж деінде, виграють великі суми. Не заради готівки – вона цікавить лише плебеїв, – а для встановлення необхідних зв’язків і створення щодня настрою, як на Різдво.
Лондон. Місто, де до Особливих ставляться з великою пошаною.
– Френку!
Нетерплячість. Роздратування. Гордовитість. Ця жінка чекає, коли її обслужать.
Вона була висока, дещо кутаста – школярка-переросток, котрій слід носити твідові костюмчики й хокейну ключку. Однак зовнішність оманлива. Покоління шлюбів між родичами зробили більше за розподіл плоті та кісток. Це призвело до передчасного занепаду і створило цілу купу киплячих розладів. З медичної точки зору вона божевільна, проте людей її класу ніколи не вважають божевільними, лише «ексцентричними», ніколи не вважають тупими, лише «безтурботними», ніколи не вважають зловтішними чи жорстокими, лише «дивними».
Він потягнувся, обійняв її, притиснувшись пучками великих пальців до її очей. Жінка смикнулася назад від несподіваного болю. Френк натиснув сильніше, і вона скрикнула від болю й страху сліпоти, від якого зводило шлунок. У чоловікових думках внутрішній годинник лічив секунди. П’ятдесят одна… п’ятдесят дві…
Його пальці натиснули на перстень.
– Френку!
Потягнувшись, Френк обійняв жінку, серце продовжувало несамовито гупати від задоволення можливістю завдати болю. Він уміло поцілував її, легенько покусуючи зубами. Пробігся руками по жіночому тілу, і тканина сукні зашурхотіла, падаючи з плечей. Френк укусив трохи сильніше й відчув, як жінка напружилася.
– Не роби цього! – різко кинула вона. – Ненавиджу, коли так роблять!
Поганий знак. Френк подумки продовжував рахувати секунди, тягнучись до вимикача. У темряві жінка зіщулилась і стала дужче висмикуватися з його рук.
– Ненавиджу темряву! Невже ти такий, як усі?
Два погані знаки. Двадцять секунд, аби піти. Є ще час для швидкої розвідки. Його руки взялись обмацувати жіноче тіло, рухаючись із натренованою наполегливістю. Вона зітхнула від задоволення.
Чоловік
