це спосіб Господа Бога навчити американців географії».
Геній, котрий збудував летючу машину, запросив цілий натовп людей стати свідками її злету. У призначений час, коли все було готове до демонстрації, він сів у неї й увімкнув двигун. Машина негайно гупнулася крізь масивний фундамент, на якому її збирали, і зникла під землею; аеронавт вистрибнув, ледве встигнувши врятуватися.
– Ну, – сказав він, – я зробив достатньо, щоб продемонструвати точність своїх розрахунків. А дефекти, – додав він, глипнувши на зруйновану цегляну кладку, – здебільшого базові та фундаментальні.
Ці слова переконали людей підписатися на виробництво другої машини.
Люцифер! Е. Ч. Табб
Ось яка штука з авіаперельотами: щойно літак опиняється в повітрі, ти надовго в ньому застряг. Табб поєднує цей простий, безперечний факт із надзвичайно оригінальною – й моторошною – ідеєю подорожей у часі. Дальші пояснення лише зіпсували б цю моторошну оригінальну історію, від якої дрижаки пробирають. Едвін Чарльз Табб – один із найплідніших британських фантастів. За своєю кар’єру, що тривала майже шістдесят років, він написав десь 150 романів та понад десяток збірок оповідань. У 1956–1957 роках був редактором «Authentic Science Fiction»[11] і більшу частину текстів (включно з колонкою літературної критики) писав власноруч під різноманітними псевдонімами. «Люцифер!» – одне з найкращих його оповідань. На першому фестивалі «Єврокон»[12] у 1972 році воно було відзначене спеціальною нагородою.
Пристрій був надзвичайно вигідний для суспільства, і ним користувався кожен. «Кожен» у цьому випадку означає: кожен з Особливих, багатих, привабливих і соціально успішних людей. Тих, хто зазирнув задля вивчення захопливої примітивної культури, або тих, хто з особистих причин вирішив залишитись у світі, де можна бути великою рибою в малому морі.
Особливі, представники Міжгалактичної спілки, були захищені й випещені своєю наукою, гралися в ігри з аборигенами й ретельно захищали власну анонімність. Та навіть із надлюдьми трапляються халепи. Дурнуваті випадки, які через свою невисоку ймовірність статистично неможливі.
Приміром, сталевий кабель уривається, коли сейф, який він утримував, висить за шість метрів над землею. Сейф падає, розбиває хідник, але не завдає жодної іншої шкоди. А кабель, звільнившись від натягу, хльоскає, мов батіг, і його кінець описує випадкову траєкторію, яку неможливо передбачити. Шанси на те, що він влучить у якусь певну точку, були малі. Шанси на те, що в цю мить там стоятиме хтось із Особливих, були такі мізерні, що ними можна було б знехтувати. Але це сталося. Відірваний кінець кабелю влучив у череп, розтрощив кістку, мозок і всі тканини, перетворивши їх на жахливе місиво. Хірургічно вживлений механізм надіслав сигнал лиха. Чоловікові друзі його прийняли. Френк Вестон отримав тіло.
Френк Вестон – анахронізм. У наш час ніхто не мав би тягти за собою впродовж 28 років життя кульгаву ногу. А надто коли в нього обличчя янгола з картин епохи Ренесансу.
Британський науково-фантастичний журнал видавничого дому «Hamilton and Co», який виходив у 1950-х роках.
Європейський конвент наукової фантастики, щорічний фестиваль професіоналів і аматорів у галузі фантастики з різних країн Європи.
