встигла привернути увагу. Худорлява дамочка, що проходила мимо, раптом пригальмувала, замислилася й почала енергійно завантажувати до візочка пакет за пакетом, пояснюючи чоловікові, який її супроводжував:
– Дитині потрібно пити соки! Я давно кажу…
– А ви з якого питання? – звернулася Катерина до Василиси Премудрої. – Даруйте, у мене багато справ.
Премудра зробила спробу віддати чолом.
– Нема чого цирк влаштовувати! – цикнула Катя. – Поясніть, навіщо ви прийшли? По можливості стисло.
– Даруйте мою зухвалість, чи знайшли ви коріння?
– Знайшла. У Вежі зберігався корінь мандрагори й пташника. Я додала їх до Присухи. Мабуть, треба зменшити концентрацію…
Вмить продуктовий візок присушеної наповнився до краю!
– Навіщо нам стільки? Ми за рік стільки не вип'ємо. – Збентежений чоловік дами спробував повернути кілька пакетів на полиці.
– Не чіпай! Я знаю, що роблю! – вискливо насварилася на нього та й почала сваритися з іншим покупцем. – Що ви робите? Це мій сік! Хам!
– Це мій улюблений… Вишневий. Ви забрали останній пакет! – озвався хам.
– Вово, – вискнула дама, – чого ти стоїш? Він краде продукти з нашого візка!
– Таню, – урвався терпець у Вови, – ми прийшли сюди купити торт і шампанське! Що раптом сталося? Навіщо нам сорок пакетів вишневого соку? Віддай йому…
– Ні! Я люблю вишневий сік! Я завжди любила тільки його! Я люблю його! – Присушена висмикнула сорок перший пакет із рук другого закоханого у фатальний вишневий.
– Ви не маєте права забирати з полиці геть-чисто все! Я теж люблю його! – роздратувався другий.
– Я люблю більше! Він мій!!!
– Я не менше за тебе люблю. Жлобиха!!!
– Не смій ображати мою дружину! – пристав до сварки чоловік покупательки (він кохав її).
– Андрію, – швидко погукала Катя працівника в комбінезоні. – Мигцем зметіть усі пелюстки!
– Не треба. – Василиса Премудра витягнула губи в любовну трубочку.
Пелюстки заворушилися. Повільно попливли підлогою, підігнані протягом.
Присушена дама застигла, вдивляючись у зміни, що відбувалися всередині.
– Гаразд, – невпевнено сказала вона. – Ти маєш рацію, любий. Візьмемо упаковок десять. Ні, п'ять… три.
– Так я можу взяти у вас кілька пакетів? – трохи чемніше спитав другий покупець.
– Дякую, – подякувала Катя Премудрій. – У цілому експеримент пройшов вдало. Завтра треба спробувати ще раз.
– Я питала про ваше відьмацьке коріння, – сказала Василиса Андріївна.
– Ах, це… Увечері заскочу до тьоті Тати, – зняла тему Катя. – Це все?
– Вислухайте мене! – проникливо попросила Василиса Премудра. – Я не маю сумнівів, що ви легко відшукаєте в роду відьомську кров. У мене є підстави так думати.
– Чому? –
