і запропонувати такий варіант. Ой, ні! Не запропонувати, а підмовити її, щоб сестричка сама погодилася на це».
– Яріслейв тільки про тебе й говорив. А мій великий досвід підказує, що йому треба вірити. Ти справила на нього особливе враження.
…А в цей час у далекому Новгороді люди жертвували кошти для війська. Табір розташовувався тут-таки, на околиці. Збирали харчі для мужів, які захищатимуть край від ворожої навали. А в іншому кінці града[30] під проливним дощем Кривий зустрівся у невідкладній справі з чоловіком, захованим під темною шкіряною накидкою.
– Шукай, Малику, з-поміж хлопців таких бідних, які готові зробити будь-що за малу платню, – пояснював Кривий.
Його чорні очі блищали недобрим вогнем і бігали з кута в кут. Загострена сіра борода час від часу тряслася, як осиковий лист. Один бік його тіла був вищим за інший. Скрючена фігура мала жахливий вигляд порівняно з коренастим молодим чоловіком у розквіті сил та невисокого зросту. Правою рукою Кривий спирався на костур, а з-під його долоні визирала майстерно зроблена пащека зміюки.
– Та як я їх знайду? Що мені робити? Кожного питати? – якось винувато гугнявив Малик, потираючи від переживання руки, які до того ж ще й спітніли.
– Та це вже не моя справа. Хочеш щось заробити? – Кривий свердлив його поглядом чорних, мов ніч, очей.
– Так… – якось непевно промовив Малик після короткої паузи.
– Тоді шукай, – настановляв Кривий.
– Та легко сказати… – На цей раз хлопець уже потирав лоба.
– Шукай незадоволених. А їх завжди багато, – давав підказки Кривий.
– Спробую… – знову невпевнено промовив Малик, переступаючи з ноги на ногу.
– Подумай, чи ти справді готовий зрадити заради наживи й статків. Бо я можу собі когось іншого знайти, – погрозливо натякнув старий.
– Я ж сказав: готовий, – уже впевнено промовив Малик.
«У мене виходу іншого немає», – промайнуло в голові.
– Добре подумав? – ще раз перепитав Кривий.
– Добре…
– Бо потім не буде можливості вже відступити назад. Зрозумів?
– Зрозумів…
– Я ж тобі це по знайомству запропонував. Я тут подумав… у тебе жінка молода, може, хочеш щось краще купити, хату якусь чи що. А можливо, хочеш в люди вибитися?! – підступно крутив думками Малика старий, а в самого очі бігали від нечистого сумління. Розумів же, що може розбити молоду сім’ю, та не відставав.
– То вже скажи, що потрібно зробити, – нетерпляче мовив Малик.
– Ти спочатку людей знайди, а тоді прийдеш – то й поговоримо. Мусиш устигнути до свята бога Купала[31].
Ідучи додому, Малик обдумував ту розмову і вже шкодував, що погодився. А що ж буде, коли Кривий накаже йому щось таке, на що він не здатний? Але, на жаль, усе вже узгоджено. Малик повинен був забезпечувати молоду сім’ю,
Місто.
В ті часи Купала відзначалося в ніч на 24 червня за старим стилем, а з уведенням григоріанського календаря (18 березня 1918 року) збігається з церковним святом Різдва Івана Предтечі (Івана Хрестителя).
