в нас руки тоже ростуть з того місця, що треба!
Семен затягнувся.
– Чув, що Василь письмо написав, – сказав він.
Згадка про наймолодшого брата заставила Олексу задуматися. Лист, про який говорив Семен, прийшов три дні тому. Зазвичай такі листи завжди читалися родиною спільно, але від того часу, як сестра Марта переїхала до Кам’янки разом з Андрієм Вальком, де він отримав поважну і грошовиту роботу в «Маслосоюзі», спочатку Василеві листи читали у Перетині, потім оказією передавали у повітове місто, а вже наприкінці з ним знайомився Федір. Так у родині знали, що у Василя народилися дві дочки, яких назвали Олусь та Марта, він став заробляти більше і переїхав з сім’єю у нове помешкання.
– Що пише? Бо мій брат Іван не мастак щось писати. «Всьо добре, не переживайте, живий-здоровий». А Василь?
– Та прийдеш – почитаєш! Але й Василь не далеко втік від твого брата! Але щось пише завжди. Писав, що всередині лютого заледве не вбили його.
Почувши таке, Семен заледве не перехрестився.
– Як то?
– Вони з жінкою і дітьми віддихали у тамтому парку. Сам розумієш, що в місті лісу нема, то й лишають парки, щоб люди могли гуляти. Так во. Віддихають вони, шпацерують із дітьми, а тут почули, що стріляють!
– В місті? – здивувався Семен.
– Писав, що то сварилися між собою бандити. Таки багато вбили. А Василь хутко взьив на руки дочок і разом з Ганею, жінкою, втік.
– Так, видно, не зовсім добре життя було у тій Гамериці, куди так сьи рвуть поїхати галичани.
(Василь Мороз писав про знамениту бійню у день святого Валентина, влаштовану італійським мафіозі Аль Капоне своїм ірландським конкурентам, у якій було застрелено сім чоловік. Саме після неї його вплив на кримінальне життя Чикаго пішов на спад і врешті закінчився його арештом та ув’язненням. Здавалося, усі неприємності, пов’язані з кримінальними розборками на фоні «сухого закону», залишилися у минулому, але ще ніхто не знав, що чекатиме США та й увесь світ у жовтні.)
– А як у вас? – бажаючи змінити тему, поцікавився Олекса. – Що каже твій Гриць? Женитисьи не надумав?
Семен з-під лоба подивився на сина. Той встиг привести свого тезку до брата Івана, вже утрьох вирішували свої справи.
– Має любку, – тихо сказав він. – Дочка господара, в якого живе.
– Ну і добре! Але скажи йому, щоб того разу не відпускав її, а то знов загубить!
Про те, що Кость Смоляр «вкрав» у нього наречену, в селі знали всі, але Гриць Кандиба поставився до цього досить спокійно і не мав претензій до друга. Щоправда, відтоді він так і не бачився з Оксаною.
– Та діло молоде! – махнув рукою Семен. – Йому ще два роки вчитисьи!
– То правда! Не всім в землі сидіти! Василь Вовк розказує, що його Левко вже якимсь вченим став, забув, як то називаєсьи, то й най твій син тоже буде таким!
– Та Гриць буде просто вчителем!
– Тоже треба!
Так вони посиділи ще трохи, аж з хати вийшла жінка Семена Єва і, побачивши
