мого раптового пожвавлення, всі разом відсахнулися б від мене, як від зачумленого. А якби я здогадався про огидну природу нестримної пристрасті, що крилася за коротким періодом моєї наснаги, я навік покинув би цей світ і провів решту життя у самоті покаяння.
Для трагедій характерна форма трилогії: незважаючи на горезвісне довголіття жителів нашого містечка, упродовж наступних п’яти років померли обоє моїх батьків. Спершу, в результаті безглуздого нещасного випадку, загинула мати, і моє горе було таким щирим, що я неймовірно здивувався, коли поряд із важким болем утрати раптом відчув майже забуте відчуття запаморочливого, пекельного захоплення, яке вступало в знущальну суперечність із моїм глибоким смутком. Знову моє серце затріпотіло і часто загупало в грудях подобою парового молота, стрімко розганяючи гарячу кров по жилах. Я скинув важкі кайдани дрімотного заціпеніння лише для того, щоб звалити на свої плечі нескінченно важчий тягар огидної, блюзнірської пристрасті. Я багато годин поспіль сидів у кімнаті, в якій лежало тіло матері, тамуючи невгамовну жагу своєї душі бісівським нектаром, що розливався у повітрі напівтемного приміщення. З кожним подихом я відчував приплив свіжих сил, здіймався до нових висот небесного блаженства. Тепер я знав, що це всього лише певного штибу наркотичне забуття, яке скоро минає, залишивши мене в жалюгідному стані тілесного та душевного безсилля, але не міг противитися своїй збоченій пристрасті, як не міг розплутати гордієвих вузлів в уже сплетеному клубку своєї долі.
Я також тямив, що внаслідок дивного сатанинського прокляття якість мого життя залежить від мерців, що в силу якоїсь специфічної особливості своєї натури я здатен на емоційне збудження лише у присутності холодних тіл. За кілька днів, спонуканий непереборним потягом до моторошного наркотика, від якого залежала повноцінність мого існування, я вмовив єдиного у Фенгемі трунаря взяти мене у підмайстри.
Потрясіння, викликане смертю матері, помітно вплинуло на батька. Гадаю, якби я завів мову про влаштування на таку екстравагантну роботу в якийсь інший час, то він відповів би мені категоричною відмовою. Але тепер, після хвилинних роздумів, він просто кивнув на знак згоди. Тоді мені й на гадку не могло спасти, що саме він стане першим моїм «клієнтом»!
Батько також помер цілком несподівано – у результаті різкого загострення недуги серця, якої у нього й не підозрювали. Мій вісімдесятирічний працедавець як міг відмовляв мене від немислимої затії забальзамувати тіло і не помітив захопленого блиску, що спалахнув у моїх очах, коли я нарешті витягнув із нього згоду. Словами неможливо описати негожі, невимовні почуття, що переповнювали мене спекотними хвилями, моє серце шалено калатало, коли я працював над трупом. Переважало почуття глибокої пошани, безмежної любові, якої я ніколи не відчував до батька за життя.
Батько не був заможною людиною, проте мав усі земні блага, необхідні для безбідного
