косами, щоправда, стерня після такої косовиці виходила низька, не те що після косарки, але таке «задоволення» могло затягнутися на тиждень. Мороз навіть подумував, що підготовлені звечора коси сьогодні навряд чи знадобляться.
За якихось дві години, у час, коли інші тільки виходили на поля, віз скидався на сніп’яну гору, і Григорій вирішив, що досить. Семен якраз зробив чергове коло і зупинив коней.
– Єво! – покликав він. – Поїдь із вуйком Грицем. Покажеш, куди скидати.
Жінка з острахом подивилася на воза.
– Ні, я вже краще піду пішки, – сказала вона. – Щоб Хведькові не було нудно. Заодно подивлюся, чи не встали діти.
Семен не наполягав на своєму, лише побачивши, як небезпечно погойдується старший Мороз на вершечку «гори», з тривогою уявив весь шлях до господарки. Але Григорій Мороз недаремно зажив слави саме своїм умінням складати на воза снопи, тому тут ніяких несподіванок бути не могло.
Побачивши, що Ганна з Мартою ледве тримаються на ногах, він вирішив дати їм, та й собі також, перепочинок, поки не повернуться інші.
Його сестрі Ганні скоро виповниться дев’ятнадцять років, і за інших обставин він як старший брат і глава сімейства вже шукав би для неї якусь пару. Дійсно, засиділася вона у дівках, але вираз обличчя сестри того дня, коли вона прощалася з Олексою Морозом, переконав Семена утриматися від такого кроку. Три роки – не такий вже і великий строк! Повернеться Олекса – подумаємо про весілля.
Семен подумки всміхнувся. От тільки чи відомо про це все самому жениху?
А дівчата, не підозрюючи про думки Семена, присіли на незабрані снопи, щоб відпочити.
– Чула, цісар оголосив війну? – поцікавилася на три роки молодша Марта.
– Чула, – відповіла Ганна і, зиркнувши на брата, тихо запитала: – То що, тепер Олекса вже сьи нескоро верне?
Але Марта, підкована частими домашніми розмовами, заспокоїла подругу.
– Олексі й так іще два роки служити, – казала вона. – А війна сьи кінчи швидше. Вернеться твій Олекса вчасно, не переживай!
– А я і не переживаю. Просто вже давно у нас не було війни, а Семко каже, що і його можуть забрати. Що ми з Євою зробимо самі?
– Не бійся, подруго! Є мій тато, та й Хведько ще замолодий для війська. Протримаємось!
Того дня поле попід лісом було скошено і снопи перевезено на тік до Кандиб. Роботі не зашкодив навіть легенький дощик. Просто довелося зачекати якусь годинку, щоб пшениця висохла від несподіваної вологи.
Завтра домовилися почати косити поле Морозів.
2
Телеграма № 1785
Повідомляється для ознайомлення: 17/30 липня буде оголошено першим днем нашої загальної мобілізації.
У Томи Білецького віднедавна були натягнуті стосунки з власним батьком. Старий Андрій не поділяв поглядів сина, а коли той оголосив себе переконливим прихильником товариства Качковського,
