держава в нинішньому вигляді існувати не зможе. Три з половиною мільйони судетських німців повинні отримати право на самовизначення. А тому відокремлення Судетів від Німеччини не зможе стати метою союзників у війні. То за віщо будемо ми битися?
– За верховенство права, – припустив Ґорт.
– За верховенство права. Дійсно. І якщо треба, ми будемо битися. Але їй-богу, мені дуже хочеться знайти якийсь інший вихід!
Прем’єр-міністр на мить приклав руку до чола. Старомодний стрілчастий комір привернув увагу до його жилавої шиї. Обличчя Чемберлена було сірим від виснаження. Зусиллям волі він повернувся до звичайного ділового тону:
– Яких практичних заходів необхідно вжити?
Ґорт сказав:
– Згідно з угодою, нам слід негайно скерувати до Франції дві дивізії, щоб продемонструвати нашу солідарність. Позиції вони займуть протягом трьох тижнів, а ще через вісімнадцять днів будуть готові до бою. Проте генерал Ґамелен недвозначно заявив, що до наступного літа Франція щонайбільше здійснюватиме символічні рейди проти Німеччини. Відверто кажучи, я сумніваюся, що вони підуть навіть на це. Вони залишаться за лінією Мажино.
– Вони чекають, доки ми не підтягнемо більші сили, – додав Ньюолл.
– Наші ВПС готові?
Ньюолл сидів з прямою спиною – вузьколиций, кістлявий, з сивими вусиками.
– Мушу сказати, прем’єр-міністре, що це найбільш незручний для нас час. На папері у нас є двадцять шість ескадрилей цивільної оборони, але всього шість із них укомплектовані сучасними літаками. Одна ескадрилья має «спитфайри», решта п’ять – «гаррікейни».
– Вони боєздатні?
– Деякі з них.
– Тобто?
– Боюся, прем’єр-міністре, «гаррікейни» мають технічні проблеми з кулеметами – на висоті понад п’ятнадцяти тисяч футів вони замерзають.
– Повторіть ще раз, – Чемберлен подався вперед, ніби не розчув.
– Ми працюємо над вирішенням, але це потребує часу.
– Ви хочете сказати, маршале авіації, що ми витратили півтора мільярда на переозброєння, переважно на повітряні сили, а коли настає час діяти, наші літаки виявляються небоєздатними?
– Наше планування спиралося на прогноз, що конфлікт з Німеччиною вибухне не раніше 1939 року.
Прем’єр-міністр знову звернувся до начальника Імперського генерального штабу.
– Лорде Ґорт! Чи здатна армія збити з землі більшу частину атакуючих літаків?
– Боюся, ми з головним маршалом ВПС в однаковому становищі, прем’єр-міністре. У нашому розпорядженні лише біля третини гармат з того числа, яке ми вважаємо за необхідне для захисту Лондона, і здебільшого це – застарілі релікти минулої війни. Бракує також прожекторів. Немає далекомірів і засобів зв’язку… Нам теж потрібний ще рік на підготовку.
Здавалося, уже приблизно на половині відповіді Чемберлен припинив слухати.
