Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих…. Отсутствует
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих… - Отсутствует страница 11
– Одинадцять років?
– Василю, чому лелеки відлітають на зиму в теплі краї?
– Тому, що там люди теж хочуть мати дітей.
Ідуть син і батько повз школу.
– Синку, ти в цій школі навчаєшся?
– Так.
– 20 років тому я теж у цій школі вчився.
– Тепер я розумію, що мав на увазі наш директор, коли казав, що такого ідіота, як я, він 20 років не бачив.
Сашко прийшов додому в сльозах і заявив, що учитель постійно до нього прискіпується. Батько наступного дня приходить до школи з претензіями до вчителя.
Учитель послухав-послухав та при ньому й запитує Сашка:
– Скажи, скільки буде два плюс два?
Сашко до батька:
– Ось бачиш, він знову за своє!
Чоловік приходить додому з великою коробкою цукерок і каже трьом своїм маленьким дітям:
– Хто завжди слухає маму, хто ніколи з нею не сперечається, хто завжди виконує все те, що вона попросить, тому дістануться ці цукерки. Як ви вважаєте, кому?
Діти хором:
– Тобі, тату!
– Мамо, а чому цукерка називається «Яблучко»?
– Тому що в неї додають трохи яблучка…
– А що тоді додають в цукерку «Киць-киць»?
– Діти, вам було задано додому твір на тему «Моя улюблена передача». Скажи, Василю, ти сам писав чи тобі тато допомагав?
– Тато допомагав.
– Скажи татові, що передачі можна не тільки одержувати, а ще й дивитися.
Учителька:
– Сашко, чому у тебе в диктанті такі ж самі помилки, як у твоєї сусідки по парті?
– Так у нас же одна учителька!
– Петре, чому ти не виходиш надвір погратися?
– Не можу, у мене дуже суворий тато! Коли він робить моє домашнє завдання, я маю знаходитися біля нього!
– Іване, – повчає мати сина, – ти завжди при розмові слідкуй за собою і пильнуй мови.
– А що я не так сказав?
– Сьогодні ти дядька Василя назвав «дураком», а українською мовою треба було сказати «дурень».
– Тату, а чому це кіно не можна дітям дивитися?
– Не заважай, сиди тихо – зараз сам про все дізнаєшся.
Листоноша приносить листа і дзвонить у двері. Відкриває хлопчик років семи, попихкує гаванською сигарою. За ним, під ялинкою, видніється почата пляшка горілки. Листоноша із здивуванням:
– Е-е-е… батьки вдома?
Хлопчик збиває попіл із сигари на килим:
– А сам ти як думаєш?
Мама годує Мишка обідом. Мишко запитує:
– А чому у тата так мало волосся?
– Тому що він багато думає.
– А чому у тебе так багато?
– Замовчи і їж!
Мама запитує у сина:
– Де ти так довго пропадав?
– Ми з Павлом гралися у листонош. Сьогодні усі жителі села отримали листи!