Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих…. Отсутствует

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих… - Отсутствует страница 15

Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих… - Отсутствует Антологія українського анекдота «Українська веселка»

Скачать книгу

скільки разів казала, щоб не оцінював людей за їхнім зовнішнім виглядом!

      – Від кого ти почув це погане слово?!

      – Від Діда Мороза!

      – Не може бути!

      – Може! Він так сказав, коли Петро заліпив йому сніжкою в око!

      – Діду Морозе, дякую за подарунок!

      – Не варто, пусте…

      – Я теж так думаю, але мама веліла подякувати.

      Чоловік грається з маленькою донькою. Врешті вона каже:

      – Все, досить, у мене голова болить!

      Чоловік уважно дивиться на дружину:

      – Вас цьому з дитинства навчають?

      Мама:

      – Донечко, доїж суп. Ти знаєш, ким стають дівчатка, коли вони не їдять?

      – Знаю. Манекенницями.

      – Дитино, якщо тобі що-небудь дадуть, треба сказати «дякую».

      – А якщо не дадуть?

      У дитинстві бабуся зачинила мене в шафі і забула. А коли випустила, я був вже дорослим, повністю сформованим паралелепіпедом…

      Перший Новий рік, який зустрічаєш по-дорослому, без батьків, у компанії друзів, чомусь проходить над унітазом.

      Із зведень МВС: «За результатами шкільних творів «Як я провів літні канікули» було розкрито: три пограбування, шість крадіжок, два терористичні акти і вбивство президента Кеннеді».

      – Альошо! Чи треба тебе називати Олексієм?

      – Якщо вже повністю, то – Акакієм…

      Учитель на батьківських зборах:

      – Як мовиться, не при дітях будь сказано… Хоч їм це теж дуже цікаво…

      – Іване, чому ти не зробив уроки?

      – Та батько з матір’ю учора ввечері сварилися…

      – Матір твою бачила, а хто твій батько?

      – Оце вони й виясняли…

      – Листи від мого сина змушують мене щоразу лізти в енциклопедичний словник.

      – Вам пощастило. Бо листи від мого сина змушують мене щоразу лізти в гаманець.

      Хлопчик заходить у вагон метро і починає жебрати:

      – Люди добрі, допоможіть, хто чим може, бо у нас всі бідні: і мама, і тато, і водій, і садівник, і служниця…

      – Чому Друга світова війна почалася у 1939-му році, а Велика Вітчизняна майже на два роки пізніше?

      – Німці проходили українську митницю.

      Господиня наймає няньку для малого:

      – А чому вам відмовили на попередньому місці?

      – Я одного разу забула викупати дитину…

      Дитячий голос із сусідньої кімнати:

      – Ми беремо її, мамо!

      – 300 г цукерок мені вистачить на все життя!

      – Ти збираєшся прожити всього тиждень?

      Наука придумує нові й нові засоби, щоб діти не засовували пальці в розетку, тому гинуть найобдарованіші.

      Дитинство закінчується тоді, коли починає хотітися, щоб бажання виконував не Дід Мороз, а Снігурочка.

Скачать книгу