плани війни з Німеччиною передбачали лише наступальну війну.
Факти докладніше
«Готовність до війни» визначається передовсім станом збройних сил держави. На кінець 1930-х років СРСР був найбільш мілітаризованою державою в світі. Воєнні асигнування СРСР у 1939 році становили 26 % видаткової частини бюджету або 12,2 % усього національного доходу країни. У Німеччині в тому самому році ці показники становили 23 % і 9 % відповідно.
До 1941 року збройні сили СРСР лавиноподібно збільшили завдяки введенню з 1 вересня 1939 року загального військового обов’язку.
Витрати на армію у 1941 році зросли до 43 % від видаткової частини бюджету. Особовий склад збільшився більш ніж у 2,5 рази – з 1 мільйона 943 тисяч у 1939 році до 5 мільйонів 700 тисяч у червні 1941 року.
За той самий час кількість гармат і мінометів збільшилася більш ніж удвічі: від 55 800 до 115 900.
У 1939 році танків було 18 400, у 1941 стало – 23 300.
У той самий час бойових літаків було 15 500, а стало – 22 тисячі.
22 червня 1941 року німецька армія випереджала Червону лише за чисельністю особового складу (докладніше про це – у міфі 11).
Перед війною в Радянському Союзі виховувався культ збройних сил
Серед істориків тривають дискусії: чи справді були в радянського керівництва плани нападу на Німеччину? Прямих документальних доказів щодо цього немає. Є свідчення про «обговорення планів» нападу, самі такі розробки і факт того, що планів стратегічної оборони точно не існувало. Німецький напад 22 червня 1941 року перетворив СРСР на жертву. До цього Кремль всім світом сприймався як агресор та союзник Третього Райху у розв’язанні світової війни.
Парад випускників військових училищ на Красній площі, 1941 р. Можливо, саме перед ними виступав Сталін
5 травня 1941 року перед випускниками військових академій Йосиф Сталін наголосив:
«Ми до якогось часу тримали лінію на оборону. А тепер, коли ми нашу армію реконструювали, наситили технікою для сучасного бою, коли ми стали сильнішими, тепер слід перейти від оборони у наступ. Забезпечуючи оборону нашої країни, ми зобов’язані діяти саме так».
У тому ж травні Генеральний штаб запропонував завдати превентивного удару по німецьких військах. До кордону з Німеччиною та Румунією передислокували додаткові війська, перевозили стратегічні запаси, доставляли топографічні карти Польщі, Німеччини, Румунії. Сталін заборонив воєначальникам здійснювати будь-які дії, спрямовані на підготовку оборони.
Жоден з відомих на сьогодні документів 1940–1941 років, у яких містяться радянські плани можливої війни з Німеччиною, не має планів стратегічної оборони – лише наступальної війни.
Концентрацію радянських військ у районах зосередження, вказаних в оперативних планах, передбачалося завершити з 1 червня до 10 липня 1941 року. Відповідно, після 10 липня усе було б готовим для наступу на захід.
Червоноармійці на Красній площі в Москві під час параду 1 травня 1941 р.
