переважав радянські війська: за особовим складом – у 1,8 рази, у середніх і важких танках – у 1,5 рази, у бойових літаках нових типів – у 3,2 рази, у гарматах і мінометах – у 1,25 рази. На напрямках головних ударів ворог створив ще більш значну перевагу в силах і засобах…
Суть міфу
Командування Вермахту забезпечило собі значну кількісну перевагу над радянськими військами на напрямах головних ударів, що стало причиною поразки Червоної армії у 1941 році.
Факти стисло
Загальне співвідношення сил на початку бойових дій проти СРСР не було на користь Німеччини.
За кількістю танків та іншої військової техніки Вермахт значно поступався Червоній армії
У червні 1941 року Вермахт не мав явної кількісної переваги над Червоною армією, а за кількістю військової техніки основних видів навіть значно їй поступався. Проте підготовка особового складу та рівень експлуатації техніки у Вермахті були вищими, ніж у Червоній армії.
Факти докладніше
Радянський Союз на кінець 1930-х років – найбільш мілітаризована держава світу. До червня 1941 року чисельність Червоної армії ще значно збільшили. Адже з 1 вересня 1939 року в СРСР ввели загальний військовий обов’язок. Кількість особового складу збільшилася майже втричі: з 1 мільйона 943 тисяч у вересні 1939 року до 5 мільйонів 710 тисяч у червні 1941 року.
Попри це, у 1941 році Вермахт усе ще випереджав Червону армію за цим показником – 8 мільйонів 300 тисяч проти 5 мільйонів 700 тисяч. На початок червня 1941 року Німеччина уже провела мобілізацію, а СРСР – ні. Загальна мобілізація розпочалася тільки з моменту нападу. Радянський потенціал збільшення особового складу був колосальний: лише з території України впродовж першого року війни мобілізовали майже 3 мільйони 200 тисяч осіб.
У червні 1941 року співвідношення сил сторін на радянсько-німецькому кордоні виглядало таким чином:
По деяких показниках СРСР у рази переважав супротивника. 59 787 радянських гармат і мінометів проти 42 601 гармат у противника означало співвідношення 1,4: 1 на користь Червоної армії.
Відомі дослідникам данні стверджують радянську перевагу у бронетанковій техніці майже у чотири рази: 15 687 радянських танків (щоправда, враховуючи й ті, що потребували ремонту) проти 4 436 танків і штурмових гармат Вермахту.
Інші підрахунки (тільки справних танків) також підтверджують радянську перевагу: 12 379 радянським танкам протистояли 3 266 німецьких танків і танкеток та 402 танки їхніх союзників.
На середину 1941 року Вермахт не мав у підпорядкуванні жодного важкого танка. Червоній армії протистояли лише 439 нових середніх танків та близько 3 500 легких. Радянське командування зосередило у прикордонних округах 636 важких танків КВ, 1 225 середніх танків Т-34 та понад 10 тисяч легких.
Подвійна перевага була у радянської авіації: 10 743 радянських літаки проти 4 795 у люфтваффе.
Таким чином, на 22 червня 1941 року Німеччина
