Господь симпатизує аутсайдерам (збірник). Сергій Жадан

      Вони говорили про сім’ї та біржовиків,

      про трабли з бюджетом і афганських бойовиків,

      про польський ринок і про китайський прорив.

      Я їх спочатку слухав, а потім заговорив:

      «Я народився в країні, якої немає давно.

      Я сам її знищував і пускав на дно.

      Я ховав цю країну, коли вас ще не було.

      Так що не вам мені розповідати про родинне тепло.

      Я прийшов у цей бізнес з вулиці, ще за совка,

      і точно знаю, що класова рівність – найбільш нетривка.

      Я палив кооператорів у вісімдесятих

      і в дев’яностих бомбив фірмачів.

      Я ніде не вчився політекономії

      і сам нікого не вчив.

      Я вивозив теплих банкірів у приміські ліси.

      Купував губернаторів і продавав голоси.

      Я, на відміну від вас, пам’ятаю про кожну з втрат.

      Бачиш цей шрам, синок?

      Це на мене впав банкомат.

      Навіть у двотисячних, коли з’явилися ви –

      діти лібералізму, вершники без голови,

      я топив кораблі й переходив босоніж моря,

      доки Варна й Констанца пам’ятали моє ім’я.

      І все, що ви знаєте про католиків та мусульман, –

      лише туман, густий прибережний туман,

      в якому ви губитеся, як піонери в кущах

      або як невче´на піхота в травневих дощах.

      Немає жодних невірних і жодних святих,

      немає жодних праведних і жодних простих,

      жодних партнерів, жодних, синок, торгів –

      є лише наше сонце, вмерзле поміж снігів.

      Є лише наші жінки, які нам спиняють серця.

      Є лише наша подяка, як вигадка від Творця.

      Подяка, яку відчуває риба,

      коли ріка промерзає до дна.

      Бо там, де для вас триває партнерство,

      для мене триває війна.

      Є лише ті, кого ми ховали й кого несли,

      неважливо, де саме вони полягли, неважливо коли.

      Є лише наші радість і вміння, котрі не зникнуть ніде,

      А всі нюанси ведення бізнесу

      зáвжди вирішить одна РГД.

      І що ви мені говорите про долари та рублі,

      нам із вами лежати в одній землі,

      а наша земля як віра – вона глибока й тверда,

      і з цього боку її повітря, а з того боку – вода.

      Час не змінюється, змінюємося ми,

      пробиваючись крізь сніги чи виходячи із тюрми,

      переходячи через кордони чи повертаючи давні борги,

      і якщо хто й прийде до нас на поминки – це друзі та вороги».

      І все, що я говорив їм і що вони говорили мені,

      виривалося з горлянок і запалювало вогні,

      і ці вогні горіли й танули, як маяки,

      на які виходили з темряви

      зомбі, привиди, мертвяки.