хитаю головою й усміхаюся, попри свою безнадію.
– Ні, для мене не смішно.
– Напевно, він рано подорослішав, – каже Сара. – Утратив батька кілька років тому – рак, здається, – вона замовкає, замислюється. – Певний час після цього мусив підтримувати маму з молодшим братиком.
Серце моє ледь не розривається від жалю за ним. Мені не треба розповідати, яким спустошливим це може бути.
– Він, здається, дуже крутий хлопець.
Їй ніби полегшало від моєї оцінки.
– Так, він саме такий. У нього дуже особлива крутість. Він не йде за натовпом.
– Найкращий шлях.
Вона сидить у повній тиші кілька секунд, потім починає знову:
– Ти йому подобаєшся.
– Він це сказав? – намагаюся, щоб голос звучав байдуже, але боюся, що вийшло з відтінком відчаю. Але, якщо так і вийшло, Сара не помітила.
– Я просто знаю. Ви двоє маєте стати найкращими друзями. – Вона всміхається, відсовує стільця та встає. – Почекай, побачиш. Ти полюбиш його, коли краще пізнаєш.
Вона виходить з кухні, минає мене, легенько похитавши вузол мого волосся. Я стримую пристрасне бажання підскочити та обійняти її з усією силою. І попросити вибачення, і благати про те, щоб вона мене зрозуміла. Але натомість підтягую до себе цукорницю та додаю солодкого до кави. Дякувати Богові, невдовзі я вирушаю на Різдво до своїх. Мені вкрай необхідний час для самої себе, щоб я змогла розробити план, як, у біса, жити далі.
2010
Минулоріч я дала собі дві обітниці:
1. Знайти свою першу справжню роботу в журналі. Ну, можу з упевненістю сказати, що блискуче провалила це завдання. Двічі я схибила, написала кілька фрілансових статей із тих, що ніколи не дочекаються публікації. Результат не дуже вдалий, правда ж? Мене лякає й пригнічує те, що я досі працюю в готелі. Я бачу, як легко люди застрягають у рутині, відмовляючись від своїх мрій. Але я не здаюся. Поки що ні.
2. Знайти того хлопця з автобусної зупинки. З формальної точки зору, гадаю, можу поставити тут галочку. Тепер на власному досвіді я переконалася в тому, що новорічні обітниці треба формулювати максимально точно. Але хіба я могла уявити, що у своєму бажанні треба уточнювати: «Нехай моя найкраща подруга в жодному разі не знайде мою рідну душу раніше за мене, нехай вона в нього не закохується»? Красно дякую, Всесвіте, ти мене почув. А щоб тебе підняло й гепнуло!
То які в мене обітниці на цей рік?
Уторопати, як його розлюбити.
18 січня
Лорі
Ось уже місяць минув, відколи я виявила, що ми із Сарою, не змовляючись, запали на одного хлопця, і, попри власну обітницю, не можу анітрішки втамувати біль. Набагато легше було, коли я не знала, хто він такий, я тоді мала розкіш уявляти його, фантазувати про те, як зіштовхуюся з ним у переповненому барі чи помічаю за чашкою кави в кав’ярні, про те, як його очі знаходять
