чому ж річ? Відповідь вас, мабуть, приголомшить: у нашому більшою чи меншою мірою моногамному способі життя. Чоловік сьогодні не повинен перебувати весь час у здатності та готовності до спарювання, щоб швиденько запліднити самку, поки не наспіла конкуренція. Це було вкрай важливо тоді, коли в розпорядженні перебувало не так багато самок, тож треба було сповна використати кожну нагоду. А інтегрована в пеніс кісточка завжди забезпечувала 100-відсотковий результат, навіть якщо статевий акт був спонтанним і відбувався під тиском часу. Крім того, така дильдо-кісточка в наших предків захищала їхній трубкоподібний сечовивідний канал у нутрощах пеніса від механічних ушкоджень.
Сьогоднішній чоловік, який живе моногамно або ж принаймні почергово моногамно, здебільшого може розраховувати на присутність партнерки в стосунках. Він виділяє час, щоб досягти збудження, не побоюючись, що зараз забіжить сусід і викраде в нього жінку. Він може копулювати в спокої та за взаємної згоди. Еволюційно-технічна перевага моногамії полягає в тому, що чоловік не підчіпляє на кожному кроці венеричні захворювання й не заражає (а це цілком можливо) та не руйнує весь свій вид з кам’яного віку. Саме тому сучасний пеніс без кісточки в разі потреби повинен сам подбати про власну твердість. Він це здійснює за допомогою своєрідної гідравлічної помпи для вирівнювання поршня. Якщо це вдається ідеально, то архаїчна частка жінки отримує такий сигнал: перед тобою – здоровий чоловік, з яким вигідно спарюватися. Якщо ж пеніс не підіймається, то за цим може ховатися серйозна недуга – з еволюційно-біологічного погляду далеко не найкращий початок для продукування нащадків. Тобто природа сама вирішує, відбуватиметься чи не відбуватиметься розмноження.
Підбадьорливе в таких ситуаціях з уст жінки «Та зі всіма таке трапляється» знаходить своє наукове підтвердження. Майже кожен чоловік мав справу з такою ситуацією. Неприємно, та все ж це не причина хвилюватися. Лише якщо слабка ерекція трапляється протягом більше шести місяців і не дозволяє здійснити коїтус у понад 70 % випадків, то виникає потреба медичного втручання. Та перш ніж детальніше розглянути питання еректильної дисфункції, спершу треба з’ясувати, що ж, власне, відбувається під час ерекції.
Для того щоб пеніс піднявся, мов той надувний батутний замок, і достатньо довго перебував у такому стані, основна передумова – розслаблення. Цьому сприятимуть гарні думки та збудлива інформація з органів чуття. Доторки до пеніса та до ерогенних зон шкіри стимулюють центр ерекції в нижньому кінці спинного мозку. Звідти нервові імпульси досягають пеніса. Нерв, який це уможливлює, – уже згаданий раніше парасимпатик. Він – один із компонентів вегетативної нервової системи, тому долучений до несвідомої регуляції внутрішніх органів і кровообігу. Парасимпатик не варто називати «нервом відпочинку» чи «нервом спокою», адже він відповідає за накопичення резервів тіла, тілесне розслаблення, травлення та розширення кровоносних судин.
На ерекційний
