(лактобацили). Це так звані бактерії Додерляйна. Вони постачають приблизно 18 мг молочної кислоти у вагіну, але водночас виробляють Н2О2 (гідрогенпероксид) і спільно з бактеріоцинами щось на кшталт природного антибіотика. Так виникає кисле середовище, що з усіх боків діє на заблукалих інфекційних збудників токсично, ефективно їх проганяючи. Якщо ж декілька стійких мікроорганізмів витримали таку кислотну атаку, лактобацили вибудовують на стінках вагіни біобар’єр. Тож жоден злісний збудник не в змозі там поселитися.
І все ж навіть у здоровій піхві можна знайти кілька потенційно хвороботворних бактерій і дріжджових грибків, які потрапляють зі шкіри чи кишківника або ж приходять разом з іншими відвідувачами. Утім, лише коли всі сили захисту, в тому числі й бактерії Додерляйна, ослаблені, ці агресори здатні завдати справді серйозної шкоди. Психосоціальний стрес, затяжна менструація, антибіотики, протизаплідні таблетки, куріння чи надто часта зміна партнерів можуть помітно зашкодити бактеріальному балансу. У дискусіях порушують і тему нестачі вітаміну D чи кишківника, який вийшов з-під контролю. Дверцята й ворота для всіх бактерій відкривають і вагінальні розчини з водою, адже вода з рівнем рН 7 надто лужна для вагінального каналу. Саме тому варто було б мити лише зовнішню слизову оболонку (вульву), і то лише теплою водою без усіляких там мийних домішок. Під час миття ретельно відтягуйте усі складки та виступи й мийте всю помітну ззовні слизову оболонку від залишків секреції та відлущених клітин. При цьому система самоочищення піхви залишається недоторканною і збалансованою. Зовсім протилежний випадок, коли ви драєте вагіну до м’яса усілякими інтимними лосьйонами, спреями, парфумованими рушничками тощо.
Коли діагностували порушення балансу вагінальної флори, то довгий час застосовували виключно вагінальні супозиторії з бактеріями Додерляйна. Сьогодні ж можна приймати цілющі бактерії для піхви у формі пробіотиків. Вони мандрують крізь кишківник до піхви, забезпечуючи там спокій, порядок і приємний аромат. Практикують і наповнення вагіни гелями та вітаміном С. Хоч це й допомагає швидко усунути неприємний запах, але не бореться з потенційно наявною біоплівкою з Gardnerella vaginalis і Atopobium vaginae – так називаються ті збудники, які продукують запах риби. Навіть антибіотики не завжди справляються з цими крихітками, тож рецидиви – звичне явище. Якщо такий надокучливий збудник хоч раз отримав владу, позбутися його досить важко. До сьогодні ставку робили на зміцнення імунної системи, відновлення кислої вагінальної флори та ін’єкції вакцини з лактобацилами. Однак дослідження інших можливостей тривають. Так, багато вчених покладають надії на застосування неотруйних речовин – ферментів, антибактеріальних білків, ефірних олій чи субстанції етилпирувату, – які змогли б вимести творців біоплівки без затримок і побічних ефектів.
Між іншим: кожна біоплівка на нижньому поверсі здатна передаватися під час сексу. І все ж лікування
