мила сприяє тому, що кислотна мантія стає лужною майже на вісім годин. Саме стільки часу потрібно захисній мантії, щоб знизити, докладаючи зусиль, кислотний рівень з рН 10 до попереднього, рН 5. Період, коли захисні та ласі до кислоти бактерії на шкірі втрачають боєздатність. Для хвороботворних організмів, як-от віруси, гриби та шкідливі бактерії, – а також для тих, які виділяють негарний запах, – це пряме запрошення, яке вони залюбки приймають.
Біомило, між іншим, теж не найкраща альтернатива. Навіть якщо врахувати, що до його складу входять природні олії як відновлювачі жиру та немає штучних ароматизаторів, вони все одно лужні, а отже, руйнують кислотний бар’єр шкіри. Кисле підіймає настрій[5] – це правило поширюється й на приємний, здоровий запах тіла, що йде від боєздатного мікробіома шкіри. Кислим (ідеться про показники рН нижче 7) є наше тіло майже в усіх ділянках, які повинні чинити опір: показник рН шкіри – 5, вагіни – 4, шлунка – 1,5, кишківника – 6.
Отож: приймайте душ щодня, але мийтеся виключно водою. Лише у кризових зонах запаху – в пахвах, паховій ділянці, анальній складці та на стопах – можете застосовувати, якщо вам від цього краще, кислий гель для душу (тобто синтетичний детергент, синтетичний тензид) без ароматизаторів, барвників чи консервантів, з біомагазину, з рівнем рН приблизно 5, а ще краще – з дуже ніжними цукровими чи кокосовими тензидами. Такий гель для душу менше висушує шкіру, на захисний бар’єр менше нападають. Є такі синтетичні детергенти і для миття рук.
Ще одна хитрість для доброго запаху – використання яблучного оцту. Додайте столову ложку яблучного оцту до літра води й нанесіть після душу на ділянки тіла, схильні до інфекцій чи запаху. Пітні складки тіла, як-от пахви, пахова ділянка, а також шкіра голови та волосся будуть дуже цьому радіти. Такий саморобний розчин посилює кислотну мантію, пом’якшує запалення шкіри, бореться з інфекціями та дбає про хороший аромат тіла. Компоненти оцту випаровуються самі по собі, тож нема потреби потім його змивати.
Знайти заміну дезодорантам значно важче, особливо якщо організм їх добре переносить. Дезодоранти прикрашають аромат пахви приємнішими запахами та містять пригнічувачів бактерій, тобто антисептики. До складу так званих антиперспірантів уходять сполуки алюмінію, які звужують вивідні шляхи потових залоз. Хоч вони й проявили себе як найефективніші, проте алюміній перебуває під підозрою як потенційна причина деменції та раку грудей. Останнє досі не доведено, і до певної міри ризик, пов’язаний із застосуванням антиперспірантів, можна поставити під сумнів. Адже загалом верхні позиції на шкалі ризиків для здоров’я займають зовсім інші джерела алюмінію. Алюміній – третій за поширеністю метал земної кори. Його можна знайти у воді та овочах, він уходить до складу вакцин, таблеток від болю в шлунку, алюмінієвого посуду та фольги. Ті, хто полюбляє накривати рештки їжі фольгою, перш ніж поставити їх у холодильник, мають бути обережними:
Німецька приказка.
