яке передусім або безпосередньо є нашим об’єктом, не може бути чимсь іншим, як безпосереднім знанням, знанням безпосереднього, або сутнього. Розглядаючи його, ми теж повинні бути безпосередніми, приймати його як даність, таким, яким воно постає перед нами, тобто нічого не змінювати в ньому, не допускати, щоб до сприйняття домішувалося розуміння.
Конкретний зміст чуттєвої вірогідності видається, на перший погляд, найбагатшим різновидом пізнання, ба навіть пізнанням нескінченного багатства, для якого ніде не існує меж ні в просторі та часі, де розгортається його багатство, ні в будь-якому фрагменті його повноти, в який, удаючись до безкінечних поділів, ми намагаємося проникнути. Крім того, це пізнання видається найправдивішим, бо нічого не підкидає від об’єкта, а бере його в усій повноті. Але ця вірогідність видається насправді найабстрактнішою і найубогішою істиною. Адже про те, що знає, вона сповіщає тільки одне: це є, а її істина містить лише буття відомого їй предмета [Sache]; натомість свідомість у такій вірогідності стає лише чистим Я, або ж Я в такому випадку існує тільки як чисте це, а об’єкт – теж тільки як чисте це. Я, це конкретне Я, впевнене в цьому предметі не тому, що Я як свідомість розвивалося у зв’язку з ним і всебічно продумувало його; крім того, й не тому, що предмет, у якому я впевнений, мав, з огляду на багато притаманних тільки йому властивостей, різноманітні відносини в самому собі та численні зв’язки з іншими предметами. І те, і те не має нічого спільного з істиною чуттєвої вірогідності; ні Я, ні предмет не мають там значення різноманітного опосередкування, Я не має значення різноманітних уявлень, або мислення, а предмет не має значення розмаїтих властивостей; предмет є, а є тільки тому, що є; він є, і це для чуттєвого знання найголовніше; саме це чисте буття, ця проста безпосередність становить його істину. Так само й вірогідність як відносини – це безпосередні чисті відносини; свідомість – це Я й більш нічого, чисте це; індивід, одинична свідомість, знає чисте це, або одиничне.
Але, коли придивитись, у чистому бутті, яке становить сутність цієї вірогідності і яке вона видає за свою істину, є й чимало іншого. Реальна чуттєва вірогідність – це не тільки ця чиста безпосередність, а й приклад цієї безпосередності. Серед незліченних відмінностей, які тут випливають на поверхню, ми всюди натрапляємо на головну відмінність, а саме: в чуттєвому досвіді чисте буття одразу розпадається на два вже названі ці: це як Я і це як об’єкт. Коли поміркувати над цією відмінністю, виявляється, що і Я, і об’єкт є не тільки безпосередніми, тільки в чуттєвій вірогідності, а водночас і опосередкованими; я маю вірогідність завдяки чомусь іншому, а саме: предметові, а цей предмет існує у вірогідності теж завдяки чомусь іншому, а саме: Я.
Не тільки ми розрізняємо сутність і приклад, безпосередність і опосередкування, бо ми бачимо цю відмінність і в самій чуттєвій вірогідності, і її слід брати в тій
