частково – були узяті з конфіскованого майна Самойловича. Раз опинившись на цій хиткій вершині, Мазепа усе своє подальше життя майстерно балансував на ній, аж до самого кінця.
Певний інтерес становить клятва Мазепи у вірності, складена московському цареві одразу ж після обрання, 25 липня 1687 року. Вона наочно демонструє наслідки «персональної унії» Хмельницького з Москвою.
«Я, раб Божий Іоанн, обіцяю святим Євангелієм Господу Богу всемогутньому, в Трійці Святій єдиному, на тому, що бути мені у найсвітліших і державнійших великих государів, царів і великих князів Іоанна Олексійовича, Петра Олексійовича і великої государині, благовірної царівни і великої княжни Софії Олексіївни, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержавців і многих держав і земель східних, і західних, і північних, отчин і дідизн і спадкоємців, і государів, і власників, у їх царської пресвітлої величності і у їх государевих спадкоємців у вічному підданстві вірно і постійно, і з польським королем, ані з турецьким султаном, ні з ханом кримським не зрадити і ні про що з ними без їх, великих государів, їх царської величності указу і повеління не змовлятися, і не писати, і ради з ними не мати, і постановлені і дані ними, Великими государями, їх царською пресвітлою величністю мені, Іоанну, і старшині, і всьому війську запорозькому, і народу малоросійському на нинішній раді в обозі, у війську, на річці Коломаці, пункти в усьому держати кріпко і постійно. На тому все обіцяю виконувати і цілую сіє Святе Євангеліє і Святий животворящий хрест господній.
Формально і далі продовжували виконуватись умови, поставлені Хмельницьким, про запорозькі привілеї, право вибирати гетьмана та приймати іноземних послів за винятком польських та турецьких. Після посвячення в Москві Мазепа влаштував банкет для бояр та старшин. За словами Гордона, шотландського інженера, що прибув до Росії в 1661 році і став першим навчителем юного царя у справах практичних, він випив чимало на цьому святі за здоров’я гетьмана під нестримні вибухи веселощів.
Уже з перших днів свого гетьманування Мазепа проявив політичну безхарактерність. Він мав чимало ворогів та заздрісників, особливо серед прихильників Самойловича, але, намагаючись підкупом чи запобіганням перетягти на свій бік супротивників, він водночас потайки доносив на них у Москву. А вони таким же підступним методом користувалися проти нього.
Але треба відверто визнати, що Мазепа проявив себе надзвичайно здібним реформатором на тій частині території України, яка була йому підвладна, і з гідним подиву дипломатичним тактом намагався урівноважити такі різні інтереси Москви та України. А труднощі були колосальними. Сам Мазепа якось висловився своїх співвітчизників: «Серед українців трапляються й такі, котрі жадають безпорядків і бунту. Бідні хочуть вижити за рахунок багатих. Будучи за походженням того ж роду, що й запорожці, вони беруть собі за приклад методи запорожців, замість того, щоб скоритися раз заведеному суспільному порядку.
