style="font-size:15px;"> – Ти правий, Шарлю. Це завдає мені немало клопотів… Особливо зараз, ти знаєш! – він супроводжував свої слова недбалим помахом руки. – Напруга між Францією й англійцями зростає ось вже з десяток років, а другого числа воно може досягти піку. Кажуть, Пітт[6] збирає нову коаліцію на боротьбу з нами…
– Так, мені відомо про це… Дійсно, цей грудень вирішить багато людських доль, – підтвердив я. – Втім, з огляду нашого Маленького капрала, інших масштабів безглуздо було б чекати.
При моїй останній фразі Бертран помітно напружився; на його лобі залягла глибока зморшка, що свідчило про бурю, яка наростала у його свідомості. Злегка посунувшись у кріслі, він нахилився ближче до мене, скоріш за все, бажаючи перейти до розмови більш значимої.
– Шарль, я саме хотів поговорити з тобою про нього… – напівголосно вимовив Гасьєн, приховуючи дивний неспокій. – Мені хотілося б знати… твою позицію з приводу коронації. Чи плануєш ти стати поруч з Карно і Шатобріаном[7], або ж з імперіалістами?
Я усміхнувся його запитанню, хоча, насправді, воно було резонним і тоді турбувало багатьох…
На чий бік стати? Вояків республіки, чи солдатів Наполеона?
Мені здалося, це питання дуже делікатним і важливим в останні дні; всі громадяни намагалися знайти на нього відповідь. Іноді мені спадало на думку, що люди, шукаючи неіснуючу правильну відповідь, згорали дорогою до неї.
Напевно, якби Гамлет[8] встав з могили, то побачив би в цих нещасних своє трагічне відображення…
– Франція мінлива – по кілька разів на рік здатна змінювати свою думку… Проте наш священний обов’язок, як її дітей, виконувати рішення матері, – сказав я роздумливо. – Ми підтримали Францію, коли вона захотіла стати республікою, а зараз вона хоче бути імперією… Чи можна чинити опір цьому?
Я зробив коротку паузу, а потім, перевівши погляд на один з портретів, що висіли на стінах (це була прекрасна картина, яку намалював Русі-Тріозона[9]), продовжив:
– Це було важке рішення, повір… Але я сподіваюсь, що Наполеон зуміє виправдати надії нашої Батьківщини, оскільки він щиро любить її. Якщо він коронується, значить, то є спосіб зміцнити становище нашої країни на світовій арені… До того ж, Республіка навіть під монархічними знаменами не загине. Варто тільки Бонапарту розчарувати народ, і той відновить, можливо, Конституцію ІІІ року[10]… Ні… Я безперечно вірю Наполеону-консулу, а, отже, і Наполеону-імператору. Побачимо, куди мене заведе ця віра!
5. Sic itur ad astra[11]
Події 2 грудня відгукнулися у світі грізним відлунням, не залишивши байдужими його скромних мешканців. Це була буря, яку не порівняти ні з чим. Це було грандіозне народження слави і марнославства, величі та самовідданості, яке раніше можна було спостерігати тільки під час розпалу святкувань в античному Римі. Це була, мабуть, одна з найважливіших подій французької історії, і вона примушувала
Вільям Пітт – видатний англійський політичний діяч, засновник Третьої Коаліції в боротьбі з наполеонівською Францією.
Шатобріан – французький письменник, що виступив проти коронації Наполеона Бонапарта та підтримав затвердження республіканського режиму.
Гамлет – головний персонаж шекспірівської п’єси «Гамлет», який поставив перед собою всесвітньовідоме питання «Бути чи не бути?».
Анн-Луї-Жироде де Русі-Тріозон – видатний французький художник-класицист.
Конституція ІІІ року – Конституція у Франції, прийнята Конвентом у 1795 році за основи декларації «Прав людини і громадянина».
Sic itur ad astra – (лат. вираз) Так йдуть до зірок.
