виконане у червоних і білих тонах і вишите золотом, сяяло на сонці; багатий одяг політичних і військових діячів супроводу, доповнював той блиск.
Наполеон обвів палаючим поглядом громадян, які несамовито вітали його, виголосив урочисту промову і під грім оплесків і схвальних вигуків, увійшов до храму. Ледве він пересік поріг, як його зустріли декілька кардиналів і провели до Папи Пія VII, котрий спеціально приїхав із Ватикану, щоб помазати Бонапарта на королівство. Пій, поважно сидячи в центрі хору, – головного місця цього шанованого усіма собору, – почав церемонію коронації.
Стоячи коло вівтаря, Наполеон поклав праву руку на Євангеліє і вимовив клятву у вірності французькому народові та його інтересам. Коли закінчилась церемонія присяги, Наполеон взяв із рук Папи Римського корону і власноруч одягнув її на свою голову, порушивши цим канонічні традиції. Папа Римський повинен був одягнути корону на голову Наполеона. І я подумав, що це погана прикмета, і як складеться доля нашої любої Франції у майбутньому. У ту незабутню хвилину герольд проголосив: «Найясніший імператоре Наполеоне, наш государю, коронований і зведений на трон! Vive L’Empreur![17]».
На ті слова пролунали радісні вигуки усіх присутніх…
Моє серце билося скажено, а в голові невпинно звучало: «На моїх очах вершиться найбільша епохальна подія!»…
Уперше з вуст зірвалося полегшено і в той же час гордо: «Віват Імператор!»…
6. Ignorantia est venenum, quod quandoque remedium est[18]
Святкування нерідко є збудливим для народу.
Париж вже декілька діб бурхливо радів правлінню Наполеона, гримів піснями, танцями і поодинокими артилерійськими залпами. Його околиці теж гомоніли гучними вигуками численних військових загонів і брязчанням залізної зброї. Війська безупинно стягувалися до Булоні.
І якщо ті солдати знали про стан справ, мирні громадяни про те, що діється насправді, могли лише роздумувати і здогадуватись, не маючи на руках жодних фактів.
Чи могли вони знати про те, що над їх головами знову нависла смертельна військова загроза? Чи могли вони здогадуватися про те, що за межами їхніх уявлень готуються до майбутньої сутички Європа й Франція? Чи могли вони припустити, що над їх головами вже утретє був занесений меч могутніх ворогів?
Неінформованістьдо пори, до часу була захистом їхнім від жорстокості, яка розігрувалася силами коаліції, немов шахова партія…
І скільки ж пішаків повинно було полягти в цій грі? Хто зробить перший хід? Чий король буде загнаний у глухий кут?..
Так, невідомість іноді є рятівною…
Але чи могла вона допомогти тим мосьє, котрих тижнями муштрували в війскових таборах? Адже, як-не-як, мало не всі вояки встигли побувати на справжніх ратних полях, де киплять військові пристрасті, багатьом з них життя при найближчій же нагоді подасть страшні уроки.
Розділ 2. У Булоні
7. Pulverulenta opus[19]
Світанкове сонце остаточно розвіювало залишки нічного мороку,
Vive L’Empreur! – (франц.) Слава Імператору!
Ignorantia est venenum, quod quandoque remedium est – (лат. вираз) Неінформованість – отрута, котра іноді є також ліками. Авт.
Pulverulenta opus – (лат. вираз) Копітка праця.
