учених перший тип переважав, «ґражди» із двома подвір'ями виявлені у багатшого населення Верховинського (смт Верховина, с. Замагора [8, с. 38–39]), Надвірнянського та Рахівського р-нів [6, с. 37]. Відомі також окремі випадки замкнутого двору, що мав три двори (с. Ільці Верховинського р-ну Івано-Франківської обл.). Знову ж, Станіслав Вінценз подав опис унікальної «ґражди» із с. Верхній Ясенів Верховинського р-ну з шістьма дворами [3, с. 35–38].
Кількість будівель у замкнутих дворах теж була різною. Скажімо, у с. Снідавка Косівського р-ну Івано-Франківської обл. збереглася «ґражда» (загальні розміри: 16x9,6 м), до складу якої входила тільки житлова споруда («хата» + «хороми» + «хата»), оточена з трьох баків «притулами». Причілкові «притули» продовжувалися «хлівцями»-піддашшями (завширшки 2,2 м), охоплюючи дві бокові сторони двору, розташованого перед віконною стіною хати. Четвертий бік «ґражди» закривала дерев’яна огорожа з нешироким (0,96 м) піддашшям. Тут же були влаштовані і в’їзні ворота. Знову ж, до складу замкнутого двору ХѴІІІ ст. у с. Криворівня Верховинського р-ну Івано-Франківської обл. входило житло («хата» + «хороми» + «хата» + «комора»), яке з двох боків оточували «притули». З трьох інших боків двір охоплювали зрубні огорожі, перекриті широкими (2,3 м) піддашшями. У бічних стінках огорожі містилися хвіртка та ворота, а навпроти хати в огорожу була вмонтована окрема «кліть». На Рахівщині переважали «хати в брамах» з паралельним розташуванням будівель. Скажімо, у замкнутому дворі кінця ХІХ ст. (17,5x17,5 м), який ми обстежили у с. Лазещина, хата («хата» + «сіни» + «хата» + «комора»), звернена вікнами до півдня, займає його північну частину. Вздовж тильної і західної стін будівлі тягнуться «шталіви» (хлівці). Паралельно до житла, (на відстані 6 м) розташована тридільна споруда, до складу якої входить два «шталіви» і «надвірна комора», «шопа»-піддашшя і ще один «шталів». Проміжки між будівлями, по периметру двору, заповнені високою зрубною огорожею з півколод («протесів»). Від заходу у двір веде хвіртка, від сходу – двостулкові ворота. Із цих двох боків влаштовані двосхилі піддашшя (завширшки 2,5 м), підтримувані сохами зі штучною розвилкою. Розміри «ґражди» у с. Зелена Верховинського р-ну Івано-Франківської обл. уже значно більші (26,9x14 м). Крім житлової споруди («хата» + «хороми» + «хата») з «притулами» при тильній стіні, до складу двору входить велика Г-подібна господарська будівля («стайня» + «куча» + «пивниця» + «олійниця» + «дровітня») та «ямарка на мандибурку», вмонтована в огорожу.
Найпримітивнішими планувальними типами стаціонарного житла гуцулів були невеличкі курні однокамерні «бухні» та двокамерні («хата» + «хороми») «бурдеї», у яких ще у кінці ХІХ ст. проживали найбідніші верстви населення. Проте у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. найпоширенішим типом житла була трикамерна хата з одним («комора» + «хата» + «хороми»; рідше – «комора» + «хороми» + «хата») чи з двома («хата» + «хороми» + «хата») житловими приміщеннями, розташованими обабіч сіней. Траплялося, що в останньому випадку комору прибудовували до одного з причілків
