вигляд не робив чоловіка привабливішим. Навпаки, підкреслював характерну особливу прикмету: форму черепа, яка з першого погляду викликала асоціацію з…
– Кінь у пальті! – не стримався Борода.
– Вечір недобрий, – відгукнувся прибулий.
– Ти й на свій похорон запізнишся, – бовкнула Білява.
– Не жартуй так, – завважив Ковбой.
– Ми точно давно не бачилися, – вставила Четверта. – Забули про її манери.
– На себе дивися, – огризнулася та.
– Цікаво, як ти справи ведеш, – Білява не вгавала, переключившись на щойно прибулого. – Чи в юристів заведено запізнюватися?
– Тебе не обходить, – огризнувся Юрист. – І нікого з вас не радий бачити. Ані порізно, ані отак, гуртом. Хто придумав, чиї дурні жарти?
– Навряд жарти. – Четверта щиглем відкинула недопалок у куток.
– Зате нарешті знаю чиї. – Борода знову ступив ближче до Білявої. – Вимкни дурочку, вимикай давай.
– Грабки свої забери! – пазурики загрозливо наїжачилися.
– Коли вже всі тут… Вона ж кожному дзвонить. Весь цей час. Тішиться з того. Я номер міняв – вона вирахувала, – не зважав Борода, зараз звертався до всіх присутніх. – А щойно дорікнула нашому другові через запізнення. Знала, на котру годину збирала тут усіх! Тому й каже – запізнився!
– Він завжди запізнюється! – У голосі агресія змішалася з розгубленими нотками.
– Тихо! – Юрист став між ними. – Здається, я все зрозумів!
– Що ти зрозумів?! – визвірився Борода. – Ага, ти ж у нас підкований! Єдиний, по ходу, хто вмикає логіку!
– Тихо, – повторив Юрист уже спокійніше. – Думаю, все зрозуміли вже всі, крім тебе. Та й до тебе дійшло. Зізнаватися не хочеш.
– У чому?
– Дай йому сказати, – рука Ковбоя лягла Бороді на плече.
– Дякую, – Юрист видихнув, став так, аби всі бачили його й ліхтарик міг освітлювати товариство. – Дружити з логікою – не злочин. Усі ви тут добре знаєте, як виглядає злочин. Хтось зібрав нас саме тут, аби нагадати. Іншої причини не бачу. Бо, повторюся, інакше ми б зустрілися в іншому місці.
– Ми б не зустрілися, – бовкнула Четверта. – Як ти кажеш, усі ми тут добре знаємо причину. Ми навіть домовилися, якщо хтось забув.
– У жодного з нас немає причин порушувати ту угоду, – вів Юрист далі діловим тоном. – Принаймні всі ці роки я не мав підстав сумніватися в цьому. Але ми зібралися. Бо, підозрюю, кожен отримав послання на телефон. І, так само маю підозру, всі його зберегли.
Білява витягнула телефон першою. Поки відкривала папку з sms-повідомленнями, Ковбой і Четверта взяли свої смартфони. Трохи подумавши, поліз по трубку й Борода. За хвилину всі четверо показували Юристу тексти однакового змісту.
сьогодні 19.30 на горького знаєте місце важливо
– Той, хто писав це, точно знає: всі ми в місті, – сказав Юрист. – Отже, за кожним стежать. А ще – писав місцевий. Назва вулиці стара. Тобто, – відразу
