старовинну монету в антикварній крамниці. «Друг» може надурити вас, привласнивши вашу частку вигідної ділової угоди. Ваш хлопець може завжди спізнюватися на побачення, навіть знаючи, як для вас важливо, щоб усе було вчасно. Хай які жорстокі чи несправедливі здаються інші люди, вони ніколи досі не засмучували, не засмучують і не засмутять вас. Гірка правда полягає в тому, що ви той, хто створює відчутне обурення, усе до останньої краплинки.
Вам це видається якоюсь єрессю чи дурницею? Якщо вважаєте, що я заперечую очевидне, вас може охопити бажання спалити цю книжку чи з огидою її жбурнути. Якщо так, закликаю вас усе-таки читати далі, бо…
Гнів, як і всі емоції, створюється вашими когніціями. Зв’язок між вашими думками та вашим гнівом показано на рис. 7-1. Як можна помітити, перш ніж відчути роздратування через будь-яку подію, варто усвідомити, що відбувається, і якось пояснити це собі. Ваші почуття випливають зі значення, якого ви надаєте події, а не з самої події.
Рис. 7-1. Не негативні події, а сприйняття й думки про ці події створюють вашу емоційну реакцію
Наприклад, уявімо: після шаленого дня ви на ніч укладаєте дворічного сина в його ліжечко. Зачиняєте двері до кімнати й сідаєте відпочити та подивитися телевізор. За двадцять хвилин син раптом відчиняє двері й з’являється звідти, сміючись. Ви можете реагувати на це по-різному, залежно від значення, якого цьому надаєте. Якщо відчуваєте роздратування, то, певне, думаєте: «Чорт! Від нього лише клопоти. Чому він не може залишатися в ліжку й поводитися як слід? Він ніколи не дає мені відпочити ані хвилини!» А може, навпаки, ви раді бачити, як він виходить із кімнати, бо міркуєте: «Чудово! Він сьогодні вперше сам устав із ліжечка. Він дорослішає та стає незалежнішим». Подія однакова в обох випадках. Ваша емоційна реакція визначена лише тим, що ви про неї думаєте.
Б’юсь об заклад, я знаю, що ви зараз міркуєте: «Цей приклад із дитиною нічого не означає. Коли гніваюся, мене насправді провокують. У цьому світі повно справжньої несправедливості й жорстокості. Ніяк не можна думати про все те лайно, з якими мушу щодня мати справу, і не нервувати. Чи ви хочете зробити лоботомію й перетворити мене на зомбі, який нічогісінько не відчуває? НІ, ДЯКУЮ!»
Ви, звісно, маєте рацію: щодня стається багато справді негативних подій, і все-таки ваші почуття щодо них виникають, бо ви самі собі їх тлумачите. Уважно придивляйтеся до цих тлумачень, адже гнів – палиця, що два кінці має. Наслідки імпульсивного спалаху часто шкодять вам у довгостроковій перспективі. Навіть якщо вас дуже несправедливо звинувачують, то гніватися на це навряд корисно. Страждання, яких собі завдаєте гнівом, можуть помітно перевищувати наслідки початкової образи. Жінка, що керує рестораном, зауважила щодо цього: «Звісно, я маю право лютувати. Днями я зрозуміла, що кухарі знову забули замовити шинку, хоч я їм про це окремо нагадувала, тож у мене зірвало дах і я, розгнівавшись, пожбурила казан із гарячим супом на підлогу кухні. Уже за дві хвилини я зрозуміла, що повелася, як падлюка з падлюк, але не хотіла цього
