Берліна.
Джайлз посміхнувся, згадуючи ту бесіду.
– Незважаючи на мої кілька спроб повернути свою родину, влада Східної Німеччини цього так і не дозволила, хоча нещодавно Ґрета серйозно занедужала. Гадаю, вони не довіряють мені навіть більше, ніж британці.
– Я зроблю все, що зможу, аби допомогти, – пообіцяв Джайлз.
– Карін пише регулярно, але не всі її листи доходять. У тому, що дійшов, вона повідомила, що зустріла когось особливого, але це катастрофа, бо він не тільки одружений, а ще й англієць і пробув у Берліні всього кілька днів. А найгірше те, що вона навіть не була впевнена, чи він відчуває те саме, що й вона.
– Як вона помилялася, – тихо видихнув Джайлз.
– Певна річ, вона не згадала вашого імені чи того, чому ви відвідували російський сектор, бо вона надто добре усвідомлювала, що влада читатиме її листи. Лише коли ви зв’язалися зі мною, я второпав, що це, мабуть, про вас вона писала.
– Але як до цього був причетний Алекс Фішер?
– За кілька днів після того, як ви подали у відставку з посади міністра, він несподівано з’явився у Труро. Коли він вистежив мене, то заявив, що ви публічно зреклися Карін, вважаючи її повією або шпигункою Штазі, і що ви дали зрозуміти головному батогу[15], що ніколи не захочете бачити її знову.
– Але я відчайдушно намагався з нею контактувати, навіть їздив у Берлін, але мене завернули на кордоні.
– Тепер я це знаю, але тоді…
– Авжеж, – зітхнув Джайлз, – Фішер умів бути дуже переконливим.
– Особливо коли він майор, а ти просто капрал із двома личками, – сказав Пенґеллі. – Звісно, я спостерігав за кожним днем судового розгляду пані Кліфтон у газетах і, як і всі решта, прочитав листа, якого Фішер написав перед самогубством. Якби це допомогло, я був би радий сказати будь-кому, що в цьому не було й дрібки правди.
– Добре було б, Джоне, хоча боюся, що для цього вже запізно.
– Але лише вчора я почув по радіо, сер Джайлз, що ви все ще розмірковуєте про участь у довиборах у Бристолі.
– Уже ні. Я відкликав свою кандидатуру. Не можу нічого робити, поки знову не побачу Карін.
– Природно, що як її батько я вважаю, що вона того варта, але це все одно пекельна жертва.
– Ви гірші за мого агента, – Джайлз уперше засміявся.
Він ковтнув іще пива, і чоловіки сиділи якийсь час мовчки, перш ніж Джайлз наважився запитати:
– А Карін справді вагітна?
– Та де там. Це й допомогло мені зрозуміти, що все, сказане Фішером про вас, – купа брехні і його єдиною метою була помста.
– А я хотів би, щоб вона була вагітною, – тихо зронив Джайлз.
– Чому?
– Тому що було б набагато легше вивезти її звідти.
– Останні замовлення, панове.
