бабусею та дідусем Єлизавети, королем Георгом V і королевою Марією. Остання ще була живою в 1952 році й захищала те, що вона допомагала створювати 35 років тому.
Прізвище «Віндзор» спочатку було продуктом війни – Великої війни 1914-го року, до якої Британія долучилася, коли Георг V у віці 49 років підписав офіційну декларацію 28 липня 1914 року. «Це страшна катастрофа, – зазначив король у своєму щоденнику тієї ночі, – але це не ми винні». Вони з дружиною негайно долучилися до підтримки військових. Так, король поїхав до Франції того листопада, щоб відвідати війська. «Я не можу розділити ваші труднощі, – сказав він їм, – але моє серце з вами кожну годину дня».
Тим часом королева Марія енергійно заохочувала добровільні швейні та в’язальні кампанії. Проте згодом виявила, що вона провокує безробіття – її численні партії безкоштовних шкарпеток та сорочок призвели до того, що жінок звільняли з фабрик, які виготовляли ці речі. Збентежена, вона звернулася за порадою до видатної профспілкової організаторки Марії Макартур та ще й запросила її до Букінгемського палацу, нажахавши цим придворних дам. «Королева співчуває й розуміє всю ситуацію з боку профспілок, – доповіла Макартур своїм колегам. – Я змогла донести королеві інформацію про нерівність класів та несправедливість… Ось той, хто може допомогти та допоможе!»
Готовність королеви Марії до сприйняття всього радикального було наслідком пережитих нещасть ще в юності. Її батьки, принц Франциск та принцеса Марія з Тека, стали посміховиськами вікторіанської королівської родини, буквально паріями, бо втекли за кордон від боргів – живучи «на вулиці Нестатків», як про цей період їхнього життя пізніше висловилася їхня старанна старша донька. Принцеса-підліток, яка народилася 1867 року та отримала ім’я Мей, скористалася перебуванням батьків у 1880-х роках у Флоренції, щоб додати італійську мову до англійської, французької та німецької, якими вона вже розмовляла.
1917 рік. Саксонські Кобург-Готи одягають нову британську форму. «Ви розумієте, – лорд Роузбері привітав приватного секретаря короля, який придумав це ім’я, – що ви охрестили династію!»
Коли вони повернулись до Англії, Мей розширила своє навчання, зацікавившись історією та соціальними проблемами індустріального суспільства. Набуті знання вона застосовувала на практиці, відвідуючи будинки бідняків, притулки та школи. Статна та сильна, принцеса Мей з Тека стала б ідеальною дружиною для будь-якого соціально заклопотаного європейського принца чи аристократа – якби вона не народилася з «морганатичною» кров’ю.
Морганатичний шлюб, die morganatische Ehe, був аристократичним німецьким застосунком унеможливлення передачі однією особою свого благородного статусу дружині чи чоловікові меншого рангу, так званому, морганатичному партнеру, оскільки все, що міг отримати менш шляхетний за походженням партнер, – це morgengeba, ранковий подарунок або посаг на наступний день після весілля.
