Томмі Ласселлс, суворий приватний секретар Георга VI. Під час африканської мандрівки Єлизавети він дуже доброзичливо відгукнувся про неї: «Найдивовижніше те, що від початку вона все робила правильно, – зазначав він у своєму щоденнику. – Коли це необхідно, може поводитися по-старовинному гідно, більшою мірою переймаючи таку майстерність від своєї матері, але ніколи не щадить себе під час виконання виснажливого королівського обов’язку. Для дитини своїх років вона має винятковий талант турбуватися про інших людей».
19 листопада 1947 року. Холостяцька вечірка з приводу нещодавно отриманих титулів – Його Королівська Високість, барон Грінвіцький з Грінвіча, граф Меріонета й герцог Единбурзький, лицар Ордена Підв’язки – лейтенантом Філіпом Маунтбеттеном (у центрі). Вечірку зорганізував в найкращих морських традиціях його дядько лорд Луїс «Дікі» Маунтбеттен (другий праворуч із сигарою)
Слова про здатність Єлизавети жертвувати своїм комфортом для зручності інших означали, що приватний секретар, який служив Георгу V, Едуарду VIII і Георгу VI, не кажучи вже про королеву Марію та чарівну королеву Єлизавету, побачив в ній те, що гідно її вирізняло. Принцеса Єлизавета досягла повноліття. Вона була готова, а їй дуже потрібно було бути такою.
Георг VI повернувся з Південної Африки в жахливому стані, схуднувши на 17 кг. Внаслідок атеросклерозу йому так дошкуляли судоми ніг, що секретарі змушували його під час кабінетної роботи бити ногами об стіл для відновлення кровообігу. Та найяскравішим «симптомом» короля був складний характер – він вперто відмовлявся визнати, що нарешті настав час для його дочки вийти заміж за Філіпа.
Тим часом Єлизавета та Філіп ще більше закохувалися одне в одного, а отже, не могли приховувати свої почуття. На початку червня 1947-го Філіп написав своїй майбутній тещі виваженого листа, в якому визнавав, що відтермінування заручин до завершення південноафриканської мандрівки було правильним рішенням. Але тепер вони з принцесою мають бажання розпочати спільне життя. Проте вирішальним чинником стала позиція Єлизавети. Попри сумніви батьків, вона була цілковито впевнена у своєму виборі й ніскілечки не вагалася. І це було переконання дорослої людини, якій виповнився 21 рік.
Завжди слухняна дочка не відступала від свого рішення, тож батьки змирилися з неминучим. «Вона знає його з дванадцяти років, – писала все ще стурбована королева 7 липня 1947 року сестрі Мей, – дуже таємно (підкреслено чорним і червоним). Гадаю, вона справді йому подобається, і я молюсь про її щастя». Через кілька днів таємницю розкрили. «Король і королева з великою приємністю оголошують про заручини своєї улюбленої дочки принцеси Єлизавети з лейтенантом Філіпом Маунтбеттеном… на чий союз король із задоволенням дав свою згоду», – йшлося в заяві Букінгемського палацу.
«Вони обоє прийшли до мене після обіду й були такими щасливими, – написала розчулена королева
