про допомогу. Найімовірніше, корабельна аварія сталася в південних морях, і тут слід уважніше подивитися на уривок слова «…gonie». Можливо, це назва країни чи узбережжя.
– Патагонія! – вигукнула леді Елен.
– Певно що так!
– Невже тридцять сьома паралель перетинає Патагонію? – не погодився майор.
– Це легко перевірити, – мовив Джон Манґлс, розгортаючи детальну карту Південної Америки. – Авжеж: тридцять сьома паралель перетинає частину Чилі, яку населяють індіанці-араукани, тягнеться рівнинами північної Патагонії і далі пролягає через простори Атлантичного океану.
– Дуже добре! Тоді ходімо далі. Зверніть увагу: тут ідеться не про острів, а про континент. Яка ж доля спіткала цих нещасних? Про неї нам говорять лише три вцілілі літери «пол…» Здається, вони потрапили в полон, але до кого? Можливо, зможемо відповісти й на це питання. Це «жорсто… інд…», тобто «жорстокі індіанці». Думаю, це досить переконливо. Я вважаю, що корабельна аварія таки й справді сталася коло берегів Патагонії. Залишилося дізнатися в Ґлазґо про останній маршрут «Британії», і таким чином ми з’ясуємо, чи могла вона опинитись у водах Південної Атлантики.
– Так, – зауважив Джон Манґлс, – але для цього не треба їхати в Ґлазґо: маємо на яхті повний комплект «Торговельної та мореплавної газети», з якої легко довідаємося про все, що нас цікавить.
Узявши весь комплект чисел газети за 1862 рік, він почав гортати сторінки і невдовзі з явним задоволенням прочитав: «30 травня 1862 року «Британія» під командуванням капітана Ґранта вийшла з перуанського порту Кальяо. Місце призначення – порт Ґлазґо».
– Капітан Ґрант! – вигукнув Гленарван. – Чи це часом не той відчайдух-шотландець, що мріяв заснувати Нову Шотландію на одному з безлюдних островів у Тихому океані?
– Авжеж, 1861 року саме він відчалив із порту Ґлазґо на «Британії», і відтоді про нього не було ні слуху ні прослуху, – підтвердив Джон Манґлс.
– Понад усякі сумніви, це він! – Схвильовано підвівся лорд Гленарван. – «Британія» відпливла від Кальяо 30 травня, а 7 червня, вже за тиждень, зазнала аварії коло берегів Патагонії. Вся історія цієї катастрофи тепер зрозуміла. Друзі, здається, ми знайшли ключ до таємниці, та єдине, що залишається невідомим, – це довгота, на якій сталась аварія «Британії».
Потому лорд Гленарван знову взяв до рук перо й не вагаючись написав: «7 червня 1862 року трищоглове судно “Британія”, приписане до порту Ґлазґо, затонуло біля берегів Патагонії в Південній Атлантиці. Два матроси й капітан Ґрант намагатимуться досягти континенту, де напевно стануть бранцями жорстоких індіанців. Цю пляшку з документами кинуто в океан… градуси довготи і 37°11́ південної широти. Допоможіть їм, інакше вони загинуть».
– Не залишається жодного сумніву, – мовив він, – що Англія обов’язково подасть допомогу своїм підданим, які зазнали лиха.
– Але ж у цих нещасних, – сказала леді Елен, – очевидно,
