і сили самостійно дістатися ванної?
– Так-так, – усміхається Жанна. – А друге – щось придумати зі стільцем чи підставкою якою, щоб вона долізти і нахилитись над умивальником могла. Я зрозуміла. Господи, аж соромно. Будете сміятися, але ж і до щітки їй самій не дістати, та стоїть високо на поличці, та й рушник із сушарки не так просто стягнути.
Отже, другою необхідною умовою, що сприяє саморегуляції, є зручна та сприятлива організація простору, в якому дитина мешкає. Особливо це стосується малюків, яким важко користуватись дорослими речами. Це і зручні полички, гачечки, коробки для складання, чіпляння, сортування усього необхідного, і приладдя, що дозволяє без перешкод дістатись до важкодоступних, але важливих місць – унітазу, умивальника, шухлядки чи вішака у шафі. Також це стіл за зростом, зручний стілець, окреме місце для творчості, ігор та розваг, окреме – для зберігання іграшок та виставляння результатів своєї творчості… Для школярів важливе усіляке канцелярське різнофункціональне приладдя – папки, файли, сортувальні кейси, пенали, тижневий розклад на стіні, а також і дошка, на якій можна складати перелік справ, позначати їх важливість, дописувати, стирати та таке інше. З появою кожного нового захоплення варто відшукати для нього особливе місце. Звісно, не усім підліткам пощастило мати горища, гаражі чи гостьові павільйони, у яких можна влаштовувати репетиції зі своїм гуртом, обладнати спортзал чи художню майстерню, проте місце, а також і час для захоплень має бути більш-менш визначеним та сталим.
Взагалі, режим у розумінні спланованого наперед розкладу справ і відпочинку, якого чітко дотримуються, – третя базова умова сприяння дитячій організованості. Найперше – то логіка чергування спання, пробудження, дозвілля і навчання. Ті діти (та й дорослі), яким пощастило мати чіткий графік, набагато легше досягають успіхів у справах, адже у них сформоване щось на кшталт рефлексів, коли, що й після чого робити. Якщо ж життя організоване безладно, дитина не лише втрачає на розвитку навичок саморегуляції, вона ризикує перегулянням, переїданням, переспанням, пересидінням за компом чи перед телевізором, а всі ці «пере» виснажують більше за, наприклад, фізичну працю. Брак умінь самоконтролю справ і дозвілля переростає у звичку, що псуватиме життя і надалі, й хоча у малюків рідко буває відчуття змарнованого часу, дорослих, які в дитинстві не навчилися планувати свої дні, вона супроводжує повсякчас.
Наступної зустрічі Наталка вже не сиділа сама над ляльками, вона гралася разом із мамою.
– Я – Барбі, ти – Стейсі, ми красуні. – Наталка розподіляє ляльок та ролі між собою і мамою. – А ще подружки, – пояснює головне. – Я заправлятиму ліжечка, а ти приготуй сніданок. Поїмо і будемо гратися, вибирати одяг, готуватися до показу мод. – Вона кумедно веде ляльку, так, ніби та на подіумі.
Мама підігрує, теж веде ляльку модельною ходою.
– Ні! Спочатку справи! Швидко на кухню, а я в спальню!
Розподіл відповідальності – четверте правило сприяння дитячій самоорганізації.
