держак вийшов не гіршим за ті, які роблять в Англії. Заступ, хоча й недовго, прослужив мені вірою і правдою.
Мені все одно бракувало кошика або тачки. Сплести кошик не було з чого – я поки що не зустрічав в околичних гаях годящих гнучких прутів; змайструвати тачку я б міг, одначе виготовити колесо для неї мені було несила. Довелося замінити тачку коритом на взір тих, у яких муляри тримають вапно. На це пішли дошки, які я прихопив із корабля. Завдяки кориту було набагато простіше видаляти вириту землю з печери. Усе разом – бакаутовий рискаль і корито – відібрало в мене майже чотири дні, якщо не брати до уваги ранкових годин, які я присвячував полюванню.
Поглиблював нішу в печері. Ця робота тривала вісімнадцять днів, поки я не побачив, що тут може вільно вміститися все моє майно. У мене є льох, тепер буде й комора; ба більше, я розширив заглиблення настільки, що його можна використовувати і як склад для речей, і як кухню, і навіть як їдальню. Я, як і раніше, живу в наметі, проте в разі сильних дощів можу сховатися набагато надійніше. Для найспекотнішої пори року трохи згодом я спорудив широкий навіс на своєму подвір’ї.
Розділ 15
Мішок із зерном
Мені здавалося, що з печерою покінчено, аж несподівано завалилася права частина склепіння саме там, де я почав копати підземний хід. Щастя ще, що мене не придушило масою ґрунту, – я в цей час перебував у наметі. Обвал був серйозний та завдав мені нової роботи: треба було прибрати всю землю й укріпити склепіння, інакше це могло повторитися.
Два дні я тільки цим і займався. Увігнав у підлогу печери дві палі та підпер склепіння дошками хрест-навхрест. Потім іще протягом тижня встановлював такі самі опори в ряд уздовж бічних стін. Кріплення вдалося на славу!
Припасував у льоху полиці; застосовував для цього опорні стовпи, вбиваючи в них цвяхи замість гаків. Розвісив усі речі, які тільки зміг там розмістити. Почав упорядковувати своє господарство.
Переніс до комори все кухонне начиння і розклав по місцях. Припасував і там кілька полиць; збив невеликий столик для того, щоб готувати на ньому їжу. Дощок лишилося зовсім мало, тому замість другого стільця я змайстрував лаву.
Не виходив із намету, тому що цілу добу падала злива. Догризаю залишки морських сухарів.
Досі така сама мерзенна негода.
Нарешті дощ перестав. Усе навкруги ожило, зелень стала свіжішою, повітря прохолоднішим, небо очистилося.
Уранці підстрелив двох козенят, одного наповал, другого тільки поранив у ногу. Спіймавши його, приніс додому й оглянув. Рана виявилася дріб’язковою, я забинтував її та вилікував козеня. З часом воно стало зовсім свійським, поскубувало травицю в мене на ділянці, і я вперше замислився над тим, щоб завести худобу. Тим більше що порох у мене невдовзі закінчиться.
